Підприємство має намір укласти з працівником договір позички, відповідно до якого буде безплатно користуватися автомобілем цього працівника. Виникла низка запитань.
За правилами цивільного законодавства договір позички автомобіля, укладений із фізособою, не обов’язково засвідчувати у нотаріуса. Однак тут є досадний нюанс, через який доводиться визнати, що цей момент недостатньо врегульований на законодавчому рівні. Тому на практиці нерідко виникають спори, в тому числі – судові. Пояснимо докладніше.
Правила укладання договору позички визначено гл. 60 Цивільного кодексу (далі – ЦК). Договір позички (або, як його ще називають, договір безоплатного користування майном) передбачає, що одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати іншій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку (ч. 1 ст. 827 ЦК).
Вимоги до форми договору позички наведено у ст. 828 ЦК. Там сказано, що договір позички між юрособами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі. Крім того, у ч. 4 ст. 828 ЦК є уточнення: договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), в якому хоча б однією зі сторін є фізособа, укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Як бачите, для нашої ситуації зроблено виняток: «крім наземних самохідних транспортних засобів»». Тобто якщо предметом договору позички між юрособою та фізособою виступає наземний самохідний транспортний засіб (наприклад, автомобіль), то посвідчувати договір у нотаріуса не потрібне.
Тепер про нюанс, про який ми сказали вище. Справа в тому, що в українському законодавстві немає визначення поняття «самохідний транспортний засіб». Тому під час податкових перевірок нерідко виникає ситуація, коли договір позички автомобіля, укладений між підприємством та фізособою, податківці намагаються визнати недійсним. Доводити свою правоту в такій ситуації підприємству доводиться, на жаль, у судовому порядку.
Так, суди з цього питання (у т. ч. Верховний Суд України) – на боці платників податків.
Наведемо як приклад постанову Верховного Суду від 09.07.2020 у справі 640/1834/19 (ЄДРСР, реєстр. № 90329199).
У цьому спорі органом ДПС ставилося питання про недійсність договору позички автомобіля, укладеного між підприємством та фізособою, через відсутність нотаріального посвідчення. Проте суд визнав цей договір дійсним. Як аргументи було наведено такі факти:
Є й пізніші судові рішення, у яких висловлено аналогічну позицію щодо дійсності договорів позички, не засвідчених нотаріально, наприклад:
Отже! Виходячи з норми ч. 4 ст. 828 ЦК та судової практики можна зробити висновок, що в нашій ситуації засвідчувати договір у нотаріуса – не обов’язково. Однак ви повинні розуміти, що цей момент через «досадний нюанс» (пробіл у законодавстві) може стати предметом судового спору з податковим органом. А це додаткові витрати часу та фінансів. Тому тільки вам вирішувати, засвідчувати нотаріально договір позички автомобіля, укладений із працівником, чи ні. |
Так, можна.
Факт наявності чи відсутності трудових відносин між позичкодавцем та користувачем майна ніяк не впливає на можливість укладання такого договору. Справа в тому, що трудові відносини регламентуються нормами трудового законодавства (насамперед КЗпП), а відносини щодо укладання договору позички – нормами цивільного законодавства (ЦК). І в цьому випадку норми КЗпП та ЦК не суперечать одна одній і не перетинаються. Наприклад, у ЦК немає вимоги про те, що фізособа, яка передає в позичку своє майно юрособі, повинна перебувати у трудових відносинах із цією юрособою.
Тому позичкодавцем автомобіля може бути будь-яка фізособа, яка є власником цього транспортного засобу, як працівник підприємства, так і стороння для підприємства людина.
Автоматично такий договір не припиняється – якщо, звичайно, таку умову сторони не закріпили у договорі.
Як ми вже пояснили у відповіді на запитання 3, факт наявності або відсутності трудових відносин між сторонами не впливає на можливість укладання договору позички. Відповідно, і розірвання трудового договору не впливає на чинність договору позички.
Тому якщо сторони згодні, то підприємство має право продовжувати безоплатно користуватися автомобілем колишнього працівника на підставі чинного договору.
Однак усі ми розуміємо нестандартність такої ситуації. Можливо, колишній працівник не згоден з тим, щоб його автомобілем, як і раніше, безплатно користувався його колишній роботодавець. Тому у разі звільнення працівника договір може бути припинено достроково за взаємною згодою сторін (ст. 651 ЦК). Для цього сторонам потрібно підписати додаткову угоду до договору.
Наша порада. До договору позички майна можна включити умови, за яких дія договору припиняється достроково (наприклад, для нашої ситуації – у разі звільнення працівника чи його бажання продати автомобіль покупцю, від якого надійшла така пропозиція). Тоді при настанні певних обставин можна буде уникнути спорів між сторонами. |
Справді, директор не має права підписувати договір позички з обох сторін. Це суперечитиме ч. 3 ст. 238 ЦК. Відповідно до цієї норми представник не може здійснювати правочини від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах. І оскільки в нашому випадку директор – представник підприємства, він не має права укласти договір від імені цього підприємства із самим собою.
У такій ситуації директор може видати довіреність на право укладання договору позички іншому працівникові підприємства (наприклад, головному бухгалтеру). Тоді від імені підприємства (користувача предметом позички) договір підпише цей працівник, а від імені позичкодавця – власник автомобіля (директор).
Майте на увазі! Довіреність складається у тій самій формі, як і договір (ст. 245 ЦК). Тому якщо договір не буде засвідчений нотаріально, то й для довіреності достатньо простої письмової форми. Також у довіреності не забудьте вказати дату її видачі (ст. 247 ЦК). |