Перерахунок валюти за неринковим курсом: врахуйте ризики

Усі знають, що НБУ постійно моніторить ризиковані операції банків та їх клієнтів із метою не допустити необґрунтованого відпливу валюти з країни і збільшити її приплив у країну. Протягом останніх років НБУ неодноразово публікував листи, у яких розширював список критеріїв ризикованих операцій і давав рекомендації для банків щодо їх контролю. Нарешті, усі напрацювання НБУ були зведені в Положення про порядок здійснення банками аналізу і перевірки документів (інформації) про фінансові операції та їх учасників, затверджене постановою Правління НБУ від 15.08.16 р. № 369.

Проте минув час і регулятор «відловив» ще декілька підозрілих операцій. Одна з них полягає в тому, що на практиці підприємства дуже творчо підходять до застосування валютних курсів перерахунку валюти ціни у валюту платежу за умовами ЗЕД-контракту.

Як відомо, ціна товару у ЗЕД-контракті може бути виражена в будь-якій валюті (так звана валюта ціни). Розплатитися за товар можна також у будь-якій валюті, зазначеній сторонами в контракті (так звана валюта платежу) (п. 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними та імпортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. № 136).

Якщо валюта контракту (валюта ціни) не збігається з валютою платежу, то сторони фіксують у контракті умови перерахунку валюти ціни у валюту платежу (так званий крос-курс) (п. 2 розділу «Додаткові рекомендації до типових платіжних умов зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» додатка 1 до спільної постанови КМУ й НБУ від 21.06.95 р. № 444). Причому у цьому питанні сторони мають право виходити з власних комерційних інтересів.

Аналізуючи подібні контракти, регулятор виявив, що курси перерахунку валют часто істотно відрізняються від ринкових.

Наприклад, при імпорті курс штучно завищується і відбувається необґрунтований відплив валюти за кордон (видно, вона йде до не чужого для імпортера контрагента).

А при експорті курс перерахунку штучно занижується, через що валютної виручки надходить менше (оскільки експортер не зацікавлений в її обов’язковому продажу).

При цьому за документами в експортерів та імпортерів – усе нормально, валютні заборгованості закриваються у строк і повною сумою, формально порушень валютного законодавства немає.

Як насправді (за ринковими умовами) розраховуються сторони ЗЕД-контракту, можна тільки здогадуватися. НБУ зі свого боку зазначає, що такі операції не мають економічного сенсу.

Тому тим суб'єктам ЗЕД, у яких зустрічаються подібні операції, варто замислитися: НБУ застосовуватиме до уповноважених банків, що дозволяють такі операції, заходи впливу відповідно до ст. 73 Закону від 07.12.2000 р. № 2121-III «Про банки і банківську діяльність». А стаття ця серйозна: вона передбачає такі заходи, як збільшення економічних нормативів для банку, накладення штрафів, заборона здійснювати валютні операції, і може обернутися для банку статусом проблемного або неплатоспроможного з подальшим відкликанням банківської ліцензії та ліквідацією банку.

Ясно, що банки не стануть ігнорувати вимоги регулятора і контроль над підозрілими валютними операціями стане жорсткішим.

Також НБУ побачив проблему в ситуації, коли суб'єкт господарювання переходить на обслуговування з одного банку до іншого. При цьому регулятор зажадав, щоб банки обмінювалися інформацією за незакритими ЗЕД-контрактами та іншою інформацією про клієнта виключно між собою і в електронній формі, оскільки мають місце випадки, коли клієнти подають до нового обслуговуючого банку недостовірні відомості, щоб, наприклад, уникнути наслідків валютних порушень.

Зважте на всі ці моменти у своїй роботі.