Депозит в інвалюті: оподаткування та облік

Навіщо підприємству класти гроші на депозит?

Сьогодні багато підприємств страждають через недостатність обігових коштів. І в такій ситуації говорити про розміщення вільних коштів на депозит не доводиться: їх просто немає.

Проте є й інші підприємства, виробничий цикл яких дозволяє отримати від клієнтів передоплату, а потім частинами вкладати гроші у виробництво (наприклад, щомісячно) і частинами ж відвантажувати вироблену продукцію або надавати послуги клієнтам (замовникам). У таких підприємств протягом операційного циклу можуть водитися вільні гроші. І якщо покласти гроші на депозит, то це дозволить як мінімум зберегти їх вартість в умовах інфляції. При цьому підприємство повинне вирішити, що краще: помістити гроші на депозит у національній валюті чи в інвалюті? Як правило, на гривневі депозити банки встановлюють проценти вищі, ніж на інвалютних. Проте зростання курсу інвалюти (зокрема, долара) робить привабливішими депозити в інвалюті, оскільки гривневий еквівалент основної суми (тіла) депозиту в умовах інфляції збільшується буквально на очах.

Розглянемо, як відобразити в обліку підприємства розміщення вільних коштів на інвалютний депозит. При цьому пам'ятатимемо, що є основна сума вкладу (тіло депозиту – це власні гроші вкладника), нараховувані на неї проценти (це дохід вкладника), а також курсові різниці (додатні та від’ємні).

Загальні положення

Вкладом (депозитом) можуть виступати готівкові або безготівкові грошові кошти в гривнях або інвалюті, а також банківські метали (абзац третій п. 1.1 гл. 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.03 р. № 516, далі – Положення № 516).

Той факт, що ви стали вкладником, підтверджується договором банківського вкладу (далі – договір) і відкриттям вкладного (депозитного) рахунка (п. 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.03 р. № 492, далі – Інструкція № 492).

Гроші на депозитний рахунок перераховуються з поточного рахунка підприємства, а після закінчення строку договору банківського вкладу – повертаються банком на поточний рахунок.

Депозитний рахунок відрізняється від звичайного поточного рахунка тим, що з нього не можна проводити розрахункові операції і знімати готівку (п. 9.6 Інструкції № 492). Але якщо підприємству видано кредит під заставу депозиту й умови кредитного договору порушуються (наприклад, підприємство вчасно не погашає кредит), то банк має право списати в рахунок погашення кредиту гроші з депозитного рахунка підприємства.

Після закінчення строку депозиту банк зобов'я-заний виплатити вкладникові суму вкладу і проценти на неї або дохід в іншій формі – на умовах і в порядку, що встановлені договором (ст. 1058 Цивільного кодексу, далі – ЦК).

Проценти – це дохід, який банк нараховує і виплачує вкладникові за користування залученими коштами. Розмір процентів банк установлює самостійно. Якщо договором не встановлено розмір процентів, то банк зобов'язаний їх виплатити у розмірі облікової ставки НБУ (п. 3.4 Положення № 516).

Зазвичай проценти нараховуються і виплачуються у валюті вкладу, якщо інше не встановлено договором (п. 1.5, 1.6 Положення № 516). Наприклад, договором може бути передбачено виплату процентів за інвалютним вкладом в іншій інвалюті або в гривнях. Проценти нараховуються з дня, що настає за днем розміщення вкладу на депозит, і до дня, що передує дню повернення вкладу (ч. 5 ст. 1061 ЦК).

Виплата процентів здійснюється у строки, установлені договором (п. 1.7 Положення № 516). Нараховані проценти банк може перераховувати на поточний рахунок підприємства або зараховувати на поповнення депозиту (п. 3.1 Положення № 516). Звичайно цю умову також зазначено в договорі.

Уважно вивчіть умови договору з банком. Від умов договору залежить і облік.

Бухгалтерський облік

Інвалюта може бути поміщена на депозит на строк до 12 місяців (короткостроковий депозит) або на довший строк (довгостроковий депозит).

Перерахування інвалюти на депозит у банку з поточного рахунка і повернення цієї самої суми з депозиту на поточний рахунок підприємства ніяк не впливають на витрати і доходи підприємства. Суми за такими операціями не відповідають критеріям визнання витрат (п. 5 П(С)БО 16) і доходів (п. 5 П(С)БО 15). А ось проценти, нараховані на тіло депозиту, визнаються доходом у місяці їх нарахування (п. 20 П(С)БО 15).

На якому рахунку обліковувати суму інвалюти, поміщену на депозит? Це залежить від умов договору з банком.

Варіант 1. Депозит на вимогу

Гроші на депозиті на вимогу (коли підприєм-ство зажадає, тоді банк їх і видасть) згідно з п. 3 НП(С)БО 1 є просто коштами. Для обліку такого депозиту застосовують субрахунок 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті».

Проценти за таким депозитом (нараховані на залишок коштів на депозитному рахунку) обліковують на субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності» (Інструкція про застосування плану рахунків, бухобліку активів, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291, далі – Інструкція № 291).

Варіант 2. Короткостроковий депозит

Цей депозит відкривається на строк до 12 місяців з дати балансу, зняти гроші достроково – не можна за умовами договору банківського вкладу. Раз гроші на депозиті не можуть використовуватися для проведення поточних операцій, то й рахунок 31 застосовувати, на наш погляд, не слід.

Кошти на такому депозиті розглядаються як короткострокова фінансова інвестиція. Нагадаємо, що до фінансових інвестицій належать активи, які підприємство-інвестор утримує в цілях збільшення прибутку (у вигляді процентів, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу й отримання інших вигід (п. 4 П(С)БО 13). Для обліку такого депозиту застосовують субрахунок 351 «Еквіваленти грошових коштів».

А що таке еквіваленти грошових коштів? Це короткострокові фінансові інвестиції, які вільно конвертуються в певні суми грошей і характеризуються незначним ризиком зміни вартості (п. 3 НП(С)БО 1). Як бачимо, це визначення цілком застосовно до інвалюти, поміщеної на депозит строком до одного року.

Аналогічне визначення дається і в міжнародних стандартах (п. 6 МСБУ 7 «Звіт про рух грошових коштів»). Зверніть увагу, що згідно з п. 7 МСБУ 7 до еквівалентів коштів зазвичай належать тільки короткострокові депозити, наприклад строком до трьох місяців. Проте, на нашу думку, тут важливий не тільки строк (тому формулювання й містить застереження «наприклад»), але й інші критерії: високоліквідність і незначна зміна вартості коштів на депозиті. Якщо ці критерії згідно з угодою з банком виконуються, то строк депозиту не такий важливий. Тоді суму депозиту можна визнати еквівалентом грошових коштів. Тут доречний один з основних принципів МСФЗ: спиратися на професійну думку бухгалтера.

У Балансі кошти та їх еквіваленти наводяться в одному рядку (1165) і відносяться до складу оборотних активів підприємства.

Проценти за таким депозитом обліковують на субрахунку 733 «Інші доходи від фінансових операцій» (Інструкція № 291).

Варіант 3. Довгостроковий депозит

Якщо кошти поміщають на депозит на строк більше 12 місяців з дати балансу, то ці кошти розглядаються як необоротний актив та обліковуються на субрахунку 184 «Інші необоротні активи»: як кошти, які неможливо використовувати протягом 12 місяців з дати балансу, або інші активи, які безпосередньо не можуть бути відображені на інших рахунках обліку необоротних активів (Інструк-ція № 291). Коли до закінчення договору з банком залишиться менше року, вклад переводять на суб-рахунок 351 проведенням Дт 351 – Кт 184.

Нарахування процентів відображається проведенням Дт 373 «Розрахунки за нарахованими доходами» – Кт 719 (Кт 733).

Курсові різниці

Тіло депозиту буде повернено і проценти будуть зараховані підприємству на поточний рахунок з депозитного рахунка грошовими коштами (при будь-якому варіанті обліку депозиту – див. вище). Отже, і проценти, і тіло депозиту – це монетарні статті балансу. Нагадаємо, що до монетарних належать статті про грошові кошти, а також про такі активи і зобов'язання, які будуть отримані (сплачені) в певній сумі грошових кош­тів або їх еквівалентів (п. 4 П(С)БО 21).

Як відомо, монетарні статті треба перераховувати за курсом НБУ на дату балансу і на дату господарської операції (п. 8 П(С)БО 21). Це повною мірою відноситься до інвалюти на депозитному рахунку (тіла та відсотків).

Курсові різниці розраховуються шляхом перерахунку інвалюти:

- на дату балансу (для порівняння береться курс на дату розміщення грошей на депозит);

- на дату повернення депозиту (для порівняння береться курс на дату останнього балансу);

- якщо депозит розмістили і повернули в одному звітному періоді – між курсами на дати розміщення і повернення інвалюти.

Курсові різниці за нарахованими, але не виплаченими відсотками розраховуються за період між датою нарахування, датою балансу (якщо на цю дату проценти не виплачені) і датою виплати.

Курсові різниці від перерахунку монетарних статей для операційної діяльності обліковуються на субрахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці» або на субрахунку 945 «Витрати від операційної курсової різниці» і відображаються у складі інших доходів (витрат). Ці суб-рахунки слід використовувати для варіанту 1 (депозит на вимогу).

Курсові різниці від перерахунку монетарних статей за фінансовою або інвестиційною діяльністю відображаються у складі інших доходів (витрат) та обліковуються на субрахунку 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці» і субрахун-ку 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць». Ці субрахунки слід використовувати для варіантів 2 та 3 (строкові депозити).

На дату операції (тобто на дати розміщення грошей на депозит і повернення депозиту, а також нарахування процентів за депозитом і зарахування процентів на рахунок підприємства) слід застосовувати курс на початок дня (п. 5 П(С)БО 21), а на дату балансу – курс на кінець дня (пп. «а» п. 7 П(С)БО 21).

Податковий облік

Згідно з пп. 14.1.44 Податкового кодексу (далі – ПК) депозит – це кошти, які надаються юрособою або фізособою в управління фінансовій організації або нерезиденту на строк або за вимогою і під процент.

Тіло депозиту

Операція з розміщення грошей на депозит і подальше повернення цієї самої суми з депозиту не впливає на витрати і доходи платника податку на прибуток (пп. 153.4.1 ПК).

Сказане стосується і вкладників – платників єдиного податку – юридичних осіб. Коли інвалюта розміщується на депозитний рахунок, ця операція не відображається в податковому обліку єдинника. При поверненні депозиту відбувається надходження інвалюти на поточний рахунок. Але це власні кошти підприємства, тому дохід теж не виникає. Аналогічну думку висловлюють і податкові органи (ЗІР, категорія 108.04).

Проценти за депозитом

Банківські проценти – це дохід у вигляді плати за використання позичальником (у нашому випадку – банком) залучених на певний строк коштів (пп. 14.1.206 ПК). Сума процентів, яка виплачується банком вкладникові, включається до складу інших доходів такого вкладника (пп. 135.5.1 ПК). Дата визнання доходу у вигляді процентів та їх сума визначаються за правилами бухобліку. Вище ми вже говорили, що проценти визнаються доходом у періоді їх нарахування (п. 20 П(С)БО 15).

Первинним документом, що підтверджує дату визнання процентів, служить договір банківського вкладу. Перерахування процентів на поточний рахунок вкладника підтверджується банківською випискою.

Сума процентного доходу відображається в рядку 03.2 додатка ІД до декларації з податку на прибуток підприємства (далі – декларація) (для вкладників – платників податку на прибуток).

Юрособи-єдинники отримані проценти за депозитом включають до бази обкладення єдиним податком на дату зарахування процентів на поточний рахунок.

Сума процентів не є об'єктом обкладення ПДВ (пп. 196.1.5 ПК).

Курсові різниці

Податковий облік курсових різниць ведеться згідно зі стандартами бухобліку (пп. 153.1.3 ПК).

Платники податку на прибуток відображають додатні курсові різниці – у рядку 03.19 додатка ІД, від’ємні – у рядку 06.4.12 додатка ІВ до декла­рації.

Стосовно юросіб-єдинників можна сказати таке. Згідно з пп. 2 п. 292.1 ПК доходом юрособи-єдинника є будь-який дохід, уключаючи дохід представництв, філій, відділень такої юрособи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ПК, а саме:

- безплатно отримані товари, роботи, послуги;

- кредиторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності;

- вартість реалізованих за звітний період товарів (робіт, послуг), за які отримана передоплата в періоді перебування платника на іншій системе оподаткування.

Як бачимо, місця для курсових різниць у цьому визначенні немає.

Крім того, дохід визнається єдинником на дату надходження йому коштів у грошовій формі (п. 292.6 ПК). А якщо, наприклад, на дату балансу виникне додатна курсова різниця, то це абсолютно не означає, що єдинник отримав її «живими грошима». Адже ніяких реальних операцій за депозитним рахунком не було. Отже, такі курсові різниці не повинні включатися до складу доходів єдинника.

Проте у податківців протилежна думка. Вони вважають, що додатне значення курсових різниць від перерахунку іноземної валюти включається до складу доходів юрособи-єдинника, а від’ємне – не зменшує базу обкладення єдиним податком (ЗІР, категорія 108.04).

Приклад

Платник податку на прибуток за договором банківського вкладу розмістив на депозит 10 000 дол. США під 15 % річних на строк з 01.11.14 р. по 05.01.15 р. Проценти на вклад нараховуються щомісяця, а виплачуються одноразово після закінчення договору – при поверненні депозиту. Офіційний курс за 1 дол. США (умовний):

- 01.11.14 р. – 13 грн.;

- 30.11.14 р. – 15 грн.;

- 31.12.14 р. – 14 грн.;

- 05.01.15 р. – 14,50 грн.

Облік операцій за короткостроковим депозитом покажемо в таблиці.

(дол. США/грн.)