Основні засоби: визнання і класифікація в бухгалтерському обліку

06.03.2018 2532 0 5

Головним нормативним документом, що регламентує бухгалтерський облік основних засобів (далі – ОЗ), є «профільний» П(С)БО 7 «Основні засоби», затверджений наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. № 92.

ОЗ – це матеріальні активи, які підприємство утримує для використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує рік) (п. 4 П(С)БО 7).

З визначення випливає, що ОЗ належать до необоротних активів. Адже необоротні активи – це всі активи, які не є оборотними. У свою чергу, оборотні активи – це гроші та їх еквіваленти, які не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу або протягом 12 місяців з дати балансу (п. 3 розд. I НП(С)БО 1, затвердженого наказом Мінфіну від 07.02.13 р. № 73, далі – НП(С)БО 1).

Одиницею обліку основних засобів є об'єкт ОЗ (п. 7 П(С)БО 7).

При цьому об'єкт ОЗ визнається активом, якщо виконуються обидві нижченаведені умови (п. 6 П(С)БО 7):

існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання,
його вартість може бути достовірно визначена.