Ліцензійний договір на використання торговельної марки

Торговельна марка (далі – ТМ) – це позначення, яке робить впізнанною продукцію конкретного виробника. ТМ є об'єктом права інтелектуальної власності (далі – ІВ) (ч. 1 ст. 420 Цивільний кодекс, далі – ЦК).

Відразу скажемо, що ТМ нічим не відрізняється від торговельного знака. Це одне й те саме. Тому права на ТМ і торговельний знак посвідчуються єдиним документом – Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг (далі – свідоцтво), яке видається Державною службою інтелектуальної власності (ч. 1 ст. 494 ЦК).

Власникові свідоцтва належать майнові права ІВ на ТМ, а саме (ч. 1 ст. 495 ЦК):

• право на використання ТМ;
• виключне право дозволяти використовувати ТМ іншим особам;
• виключне право перешкоджати неправомірному використанню ТМ (у т. ч. забороняти таке використання);
• інші майнові права ІВ, установлені законом.

Власник свідоцтва має право видати будь-якій особі дозвіл (ліцензію) на використання ТМ на підставі ліцензійного договору (ч. 8 ст. 16 Закону від 15.12.93 р. № 3689-XII, далі – Закон № 3689). У цій консультації і поговоримо про те, як сторонам правильно скласти такий договір з огляду на вимоги чинного законодавства і власні інтереси.

За таким договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання ТМ (ліцензію) на умовах, визначених угодою сторін (ст. 1109 ЦК).