Чи може підприємець, що перебуває у шлюбі, здати в оренду свій будинок без згоди дружини (чоловіка)?

Подружжя придбало будинок та оформило право власності на чоловіка. Чоловік використовував будинок у своїй підприємницькій діяльності, а потім вирішив здати його в оренду. Чи обов'язково в цьому випадку отримувати згоду дружини? І якщо так, то в якій формі?

Отримувати згоду дружини обов'язково, оскільки будинок придбано в період шлюбу.

Одружуючись, чоловік і жінка набувають взаємних прав та обов'язків, у тому числі й майнових. Чоловік і дружина мають рівні права на володіння, користування та розпоряджання майном, придбаним у період шлюбу. А частки подружжя у спільному майні є рівними, якщо інше не передбачено домовленостями між ними або шлюбним контрактом (ст. 63, ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу, далі – СК).

Але в Україні шлюбний контракт – рідкість. Найчастіше право власності на майно, яке придбано в період шлюбу та належить подружжю в рівних частках, оформляється на одного з подружжя, як у нашому випадку.

Якщо один із подружжя захотів зайнятися підприємницькою діяльністю, то для реєстрації підприємцем юридично оформляти згоду другого з подружжя не потрібно.

Підприємець має право використовувати майно, що належить йому як фізособі, для здійснення підприємницької діяльності (ст. 320 Цивільного кодексу, далі – ЦК). Але якщо це майно придбано в період щлюбу, то виходить, що підприємець використовує не лише свою частину майна, але й частину, яка належить другому з подружжя (навіть якщо за документами власником такого майна є тільки цей підприємець).

Наприклад, чоловік-підприємець використовує під склад будинок, власником якого він зареєстрований, придбаний у період шлюбу. У цьому випадку вважається, що чоловік і дружина розпоряджаються спільним майном за взаємною згодою (ч. 1 ст. 65 СК).

Але якщо чоловік-підприємець укладає договір оренди будинку, придбаного в період шлюбу, то особливе значення має форма, у якій дружина виразить свою згоду на здачу будинку в оренду.

Так, якщо договір оренди будинку, який за законом перебуває в сумісній власності подружжя, укладається чоловіком-підприємцем на строк:

менше трьох років – такий договір може бути укладено у простій письмовій формі (ч. 1 ст. 793 ЦК). У цьому випадку вважається, що чоловік-підприємець діяв за згодою дружини (ч. 2 ст. 65 СК). Але якщо дружина не згодна, то вона має право звернутися до суду з позовом про ви-
знання такого договору недійсним;

понад три роки – такий договір підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 793 ЦК).
І тоді згоду дружини на укладення договору має бути оформлено письмово та нотаріально засвідчено (ч. 3 ст. 65 СК). І обійтися без згоди дружини в цьому випадку не вийде. Нотаріус під час засвідчення договору оренди будинку, власником якого за документами є чоловік, вимагатиме письмову згоду дружини та засвідчить дійсність її підпису (п. 4.2 гл. 1 розд. II Порядку, затвердженого наказом Мін’юсту від 22.02.12 р. № 296/5).

Треба сказати, що стосунки між подружжям бувають різними. Аж до того, що шлюб може бути не розірвано, але люди давно не живуть разом. І тоді на практиці не виключена така ситуація: щоб нотаріус не ставив запитань про дружину, чоловік не засвідчує у нотаріуса договір оренди, укладений на строк понад три роки.

Проте хочемо застерегти: якщо проігнорувати вимоги ч. 2 ст. 793 ЦК, договір уважатиметься нікчемним. А якщо договір визнано нікчемним, то кожна зі сторін зобов'язана повернути іншій стороні все, що отримала за таким договором (ч. 1 ст. 216 ЦК).