Чи можуть підприємці – єдинники укладати договори відступлення права вимоги?

Ситуація. Підприємець-єдинник за договором підряду виконав для контрагента роботи на суму 100 000 грн. Контрагент прийняв роботи без зауважень, але оплатити їх не зміг через відсутність коштів. Інший суб'єкт господарювання (далі – СГ) запропонував підприємцеві укласти договір відступлення права вимоги, за умовами якого підприємець відступає цьому СГ право вимоги боргу з контрагента, а натомість СГ компенсує підприємцеві 70 % заборгованості контрагента, тобто 70 000 грн. Підприємець не хоче витрачати час на судову тяжбу з контрагентом і подальше примусове стягнення всієї заборгованості. У цій ситуації йому вигідно без клопоту відразу отримати більшу її частину.

Чи може підприємець-єдинник укласти такий договір, не ризикуючи позбутися права застосовувати спрощену систему оподаткування? Чи є суми, отримані за договором відступлення права вимоги, оподатковуваним доходом підприємця-єдинника?

Що викликало хвилювання. На своєму офіційному сайті ДФС опублікувала роз'яснення (ЗІР, категорія 108.01.02), у якому вважає за неможливе укладення юридичними особами – платниками єдиного податку договорів відступлення права вимоги боргу стосовно відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг).

Водночас у листі від 27.02.14 р. № 4167/5/99-99-17-02-02-010 (діє до сьогодні) Міндоходів (попередник ДФС) висловив трохи іншу думку. А саме: чинне законодавство не передбачає обмежень стосовно відступлення права вимоги платниками єдиного податку за умови здійснення розрахунків виключно у грошовій формі. Причому ця позиція стосувалася як підприємств, так і підприємців.

Таким чином, підприємець-єдинник може укласти договір відступлення права вимоги, але тільки за умови, що розрахунки за таким договором здійснюватимуться виключно у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

А зараз пояснимо чому. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою в результаті передачі ним своїх прав за договором (відступлення права вимоги), якщо інше не встановлено законом або договором (ст. 512 Цивільного кодексу, далі – ЦК).

Як бачимо, укласти договір відступлення права вимоги можна тільки за наявності первинного договору, за яким у кредитора виникло право вимагати від боржника виконання зобов'язань, а у боржника виник обов'язок їх виконати. Тобто договір відступлення права вимоги не є самостійною операцією, а тільки продовженням існуючих правовідносин між кредитором і боржником, до участі в яких залучається новий кредитор.

Відступаючи іншій особі право вимоги, підприємець має право отримати за це компенсацію.
А у випадку з підприємцем-єдинником така компенсація може бути отримана виключно у грошовій формі. Цей висновок випливає з нижченаведених норм Податкового кодексу (далі – ПК).

Так, згідно з визначенням, наведеним у пп. 14.1.255 ПК, відступлення права вимоги – це операція з перевідступлення кредитором права вимоги боргу третьої особи новому кредиторові з попередньою або подальшою компенсацією вартості такого боргу або без такої компенсації.

Правові основи застосування спрощеної системи оподаткування і сплати єдиного податку встановлено гл. 1 розд. XIV ПК, зокрема :

- обов'язок підприємців – єдинників першої – третьої груп здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій) (п. 291.6 ПК);

- порядок визначення доходів та їх склад для підприємців – єдинників першої – третьої груп (ст. 292 ПК).

Як бачите, норми ЦК і ПК не встановлюють будь-яких обмежень для підприємців-єдинників з приводу можливості відступати право вимоги боргу з контрагента, за винятком обов'язку проводити розрахунки за таким договором тільки у грошовій формі. Таким чином, підприємець-єдинник може укласти договір відступлення права вимоги, не ризикуючи позбутися права використовувати спрощену систему оподаткування.

Що стосується суми, отриманої за договором відступлення права вимоги, то її слід включити до доходу підприємця-єдинника (пп. 1 п. 292.1 ПК).

Розмір компенсації, отриманої за договором відступлення права вимоги:

- не має значення для підприємців – єдинників першої – другої груп, якщо тільки не перевищено встановлений річний обсяг доходу (для них установлено фіксований розмір єдиного податку у відсотковому відношенні до мінімальної заробітної плати, установленої законодавством на 1 січня податкового (звітного) року) (п. 293.1, пп. 1, 2 п. 293.2 ПК);

- має значення для підприємців – єдинників третьої групи. Адже вони сплачують єдиний податок у розмірі відсоткової ставки від отриманого річного доходу (п. 293.1, 293.3 ПК).