Знайомимося із судовою системою України

Кожен громадянин України має невід’ємне право будь-якими незабороненими засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань. Допомагає в цьому судова влада. Так само і підприємства мають змогу звертатися до суду при виникненні спорів із контрагентами, державними органами тощо. Помиляється той, хто вважає, що знання судоустрою та судової системи країни необхідне лише юристу. Сьогодні кожен бухгалтер щоденно стикається в своїй роботі з юридичними питаннями, що надалі може перерости в судовий розгляд справи. Тому краще бути добре обізнаним на самому початку. У цій консультації розглянемо, якою є судова система України, її судоустрій, інстанції судів та основні суми судового збору.

Загальні відомості

Основоположні норми стосовно судової влади в Україні визначено в Конституції, зокрема в ст. 6, 55 та розд. VIII. Також існує окремий нормативний акт, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та для забезпечення права кожного на справедливий суд, – Закон від 02.06.16 р. № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402).

Завданням суду є (ст. 2 Закону № 1402):

• здійснення правосуддя на засадах верховенства права;
• забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, які гарантовані Конституцією та законами.

Згідно із Законом № 1402 суд надає такі права:

• право на справедливий суд (ст. 7), тобто право кожної особи на захист своїх прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, справедливим та безстороннім судом;
• право на професійну правничу допомогу (ст. 10), яке прямо випливає із попереднього пункту, адже це складова реалізації права на справедливий суд, – отримання професійної правничої допомоги. Так, для надання такої допомоги діє адвокатура, а от сама особа, яка потребує такого захисника прав, має право вільно його обрати (з безплатних чи приватних адвокатів);
• право на повноважний суд (ст. 8) – жодна особа не може бути позбавлена права на розгляд її справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена за процесуальним законом.

Це основні права, які контролюються та надаються судом.

Судочинство і діловодство в судах провадиться державною (ст. 12 Закону № 1402), тобто українською, мовою. Але це не означає, що суди обмежують права осіб, які бажають під час розгляду справи розмовляти іншою мовою. Суди гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Судова реформа

У 2017 році розпочалась судова реформа, яка полягає у формуванні нового Верховного Суду, створенні Вищої ради правовуддя та Громадської ради доброчесності, прийнятті Закону від 13.07.17 р. № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України», яким відновлено зв’язок Конституційного Суду з іншими судами України, оскільки їм надано право переглядати рішення, що набрали чинності, у разі, коли вони ґрунтуються на застосуванні законів, які суперечать Конституції, та ще багато іншого.

Окремо слід виділити прийняття згідно із Законом від 03.10.17 р. № 2147-VIII нової редакції одразу трьох процесуальних кодексів – Господарського процесуального, Цивільного процесуального та Кодексу адміністративного судочинства (далі відповідно – ГПК, ЦПК, КАС). Нові редакції кодексів набули чинності з 15.12.17 р., тому при зверненні до цих актів пам’ятайте про це.

Кодекси розроблені з нуля із безліччю нововведень у судових процесах. Так, з’являються електронні докази у справі – це інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини справи. Такими документами можуть бути веб-сайти, текстові, мультимедійні, голосові повідомлення, метадані, бази даних в електронній формі тощо. Тобто навіть інформація із веб-сайтів може стати доказом у суді.

Суд також переходить до електронної версії. Мається на увазі надсилання електронних повісток за допомогою електронної пошти або навіть смс-повідомлень (лише на офіційну зареєстровану адресу) (ст. 6 ГПК, ст. 18 КАС, ст. 14 ЦПК). Подавати процесуальні документи до суду та знайомитися з матеріалами справи можна також через Інтернет. Дізнатися про місце в інтернет-просторі, де розміщена інформація про справу, можна за допомогою ухвали судді про відкриття провадження у справі, у якій він вказує веб-сторінку на офіційному веб-порталі Судової влади України, на якій учасники справи отримують інформацію зі справи, що розглядається.

Ще однією цікавою новацією є запровадження такого правопорушення, як зловживання процесуальними правами. Це відбувається, коли одна особа подає одночасно декілька позовів або безпідставно оголошує висновок судді, а покарання можливе не лише як відмова у прийнятті позову чи задоволенні клопотання, а й як прямий штраф особі, яка вчинила таку дію (ст. 45 КАС).

Крім того, було прийнято в новій редакції Закон № 1402 (набув чинності з 15.12.17 р.), що значно змінив вимоги до якісного наповнення суддівського корпусу. Також він частково позбавляє суддів недоторканості, якщо їх затримано під час учинення тяжкого злочину, збільшує кількість підстав для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

Судоустрій

Судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Розглянемо їх детальніше.

Територіальність означає, що судова система побудована з урахуванням адміністративно-терито-ріального устрою країни. Тобто в кожній області, місті, районі функціонують загальні суди. Таким чином забезпечується доступність до судової ланки населення.

Суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (ст. 18 Закону № 1402). Окрім того, у місцевих загальних та апеляційних судах діє спеціалізація суддів щодо здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.

Інстанційність означає, що над кожним судом відповідно до адміністративно-територіального поділу утворюється вищий суд (суд вищої інстанції). Основною різницею між судами різних інстанцій є перевірка вищим судом законності та обґрунтованості рішень нижчого суду.

Суддя

Судові справи розглядаються суддею одноособово або у випадках, визначених процесуальними нормами, – колегією суддів, а також за участю присяжних. Утім наразі в Україні досі не запущено систему розгляду судової справи за допомогою народних присяжних. Визначає суддю або колегію суддів для розгляду конкретної справи Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ст. 15 Закону № 1402).

Отже, суддя є особою, яка наділена повноваженнями виступати свого роду рефері між сторонами спору та має винести остаточне рішення. Також суддя зобов’язаний розглянути справу неупереджено, законно та всесторонньо.

Суддя обіймає посаду безстроково, а вплив на нього в будь-який спосіб прямо заборонено (ст. 126 Конституції). Утім не лише вплив або втручання в діяльність судді може призвести до застосування відповідальності (ст. 344 Кримінального кодексу, далі – КК). За посягання на його життя передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічного позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої (ст. 112 КК).

Для призначення на посаду судді Президентом України претендент попередньо має пройти конкурс (ст. 128 Конституції). Так, на посаду судді може бути призначений громадянин України (ст. 127 Конституції):

• віком від 30 до 65 років;
• із вищою юридичною освітою;
• зі стажем професійної діяльності у сфері права як мінімум 5 років;
• компетентна, доброчесна особа, яка також володіє державною мовою.

Установлено також і обмеження – суддя не може належати до політичних партій, профспілок, брати участь у політичній діяльності, мати представницький мандат та обіймати будь-які оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, окрім наукової, викладацької або творчої (ч. 1 ст. 127 Конституції).

При надходженні до конкретного суду справи розподіляються між суддями з урахуванням їх спеціалізації, навантаження кожного судді, заборони брати участь у перегляді рішень судді, який ухвалював судове рішення, про перегляд якого порушується питання (окрім перегляду справи за нововиявленими обставинами), перебування судді у відпустці, відрядженні, відсутності у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю, а також інших випадків, коли суддя не може здійснювати правосуддя чи брати участь у розгляді судової справи (ч. 5 ст. 15 Закону № 1402).

Місцеві суди

Місцевий суд є судом першої інстанції. Загалом місцеві суди поділяються на три види (ст. 22 Закону № 1402):

• загальні, які розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення (в установлених законом випадках);
• господарські, що розглядають справи, які виникають із господарських правовідносин;
• адміністративні, які розглядають справи адміністративної юрисдикції (одна із сторін справи – державний орган).

Апеляційні суди

Ці суди діють як суди апеляційної інстанції, переглядаючи судові рішення місцевих судів, котрі знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції. Інколи вони можуть виступати як суди першої інстанції. Наприклад, апеляційним адміністративним судам як судам першої інстанції підсудні справи за позовами про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності, а також інших об’єктів нерухомого майна, які розміщені на ній (ч. 3 ст. 22 КАС).

Також дуже цікавим є розподіл по країні апеляційних округів, тобто створено один апеляційний суд, до якого відносяться одразу декілька областей України. Таке було з адмінсудами, де до одного апеляційного адмінсуду одночасно було включено одразу по три, а подекуди і по чотири регіони країни. Крім того, нещодавно апеляційні суди було перейменовано, тому за назвою області тепер їх важко знайти, адже із назви суду викинули область, де він знаходився, і тепер вони йдуть лише за порядком (див. таблицю).

Ланка окружних апеляційних адміністративних судів

Касаційні суди

Касаційна інстанція переглядає рішення, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, а також судові рішення/ухвали у зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами у разі неправильного застосування норм процесуального права, що істотно вплинули на правильність судового рішення. Основним призначенням інстанції є забезпечення законності та обґрунтованості прийнятих рішень, неухильне дотримання і створення можливостей захисту прав людини, відновлення справедливості, усунення порушень закону, які допускаються.

Найвищим судом у системі судоустрою України є Верховний Суд, який (ст. 36 Закону № 1402):

• здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а в передбачених випадках і як суд першої або апеляційної інстанції;
• забезпечує сталість та єдність судової практики шляхом здійснення аналізу судової статистики, узагальнення судової практики;
• надає висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів тощо;
• надає висновок про наявність/відсутність у діяннях, в яких звинувачується Президент, ознак державної зради чи іншого злочину;
• забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій.

Верховний Суд знаходиться за адресою: 01043, м. Київ, вул. П. Орлика, 8. Новий Верховний Суд розпочав свою роботу з 15.12.17 р.

До складу суду входять не більше 200 суддів. Здавалося б, це досить завищена кількість суддів як для одного суду, проте їх робота доволі важка та кропітка. Так, у складі Верховного Суду діють (ст. 37 Закону № 1402):

• Велика Палата Верховного Суду;
• Касаційний адміністративний суд;
• Касаційний господарський суд;
• Касаційний кримінальний суд;
• Касаційний цивільний суд.

Як бачимо, категорій справ, які розглядає Верховний Суд, чимало, та й реалізація повноважень, визначених ст. 36 Закону № 1402, вимагає багато часу. Тому цілком зрозуміло, чому передбачена така велика кількість суддів у його складі. У кожному касаційному суді працюють судді відповідної спеціалізації.

Усі судді Верховного Суду входять до складу колегіального органу – Пленуму Верховного Суду (далі – Пленум). Саме Пленум узагальнює практику застосування матеріального і процесуального законів, систематизує та забезпечує оприлюднення правових позицій Верховного Суду із посиланням на судові рішення, в яких вони були сформульовані, а також надає роз’яснення рекомендаційного характеру з питань застосування законодавства при вирішенні судових справ (п. 10¹, 10² ч. 2 ст. 46 Закону № 1402).

Нові суди

Крім перелічених Законом № 1402 запроваджуються нові вищі спеціалізовані суди з розгляду окремих категорій справ (ст. 31), а саме:

• Вищий суд з питань інтелектуальної власності;
• Вищий антикорупційний суд.

На жаль, ці суди ще не розпочали свою діяльність, але підготовка до роботи йде повним ходом. Нові суди діятимуть як суди першої та апеляційної інстанцій з розгляду справ, віднесених до їх юрисдикції.

Судовий збір

За подання до суду позовної чи іншої заяви, апеляційної/касаційної скарги тощо справляється судовий збір. Правові засади та ставки судового збору визначено Законом від 08.07.11 р. № 3674-VI «Про судовий збір» (далі – Закон № 3674).

Виняток: судовий збір не сплачується, зокрема, за подання (ч. 2 ст. 3 Закону № 3674):

• заяви про скасування судового наказу;
• позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовою чи службовою особою, у тому числі органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, прокуратури або суду.

Наведемо основні ставки судового збору у 2018 році (ч. 2 ст. 4 Закону № 3674):

1. За подання до господарського суду:

• позовної заяви майнового характеру – 1,5 % ціни позову, але не менше 1 762 грн. та не більше 616 700 грн., а немайнового характеру – 1 762 грн.;
• заяви про видачу судового наказу – 176,20 грн., про його скасування – 88,10 грн.;
• заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову, про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, заяви про роз’яснення судового рішення – 881 грн.;
• заяви про порушення справи про банкрутство – 17 620 грн.;
• заяви кредиторів щодо грошових вимог до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, після повідомлення про визнання боржника банкрутом, заяви про розірвання/визнання недійсною мирової угоди у справі про банкрутство – 3 524 грн.;
• апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами – 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної чи іншої заяви;
• касаційної скарги на рішення суду – 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позову, іншої скарги;
• апеляційної та касаційної скарги на ухвалу суду – 1 762 грн.;

2. При ухваленні господарським судом:

• постанови про накладення адміністративного стягнення необхідно сплатити 352,40 грн.

3. За подання до адміністративного суду:

• адміністративного позову майнового характеру юрособою – 1,5 % ціни позову, але не менше 1 762 грн. та не більше 616 700 грн., фізособою-підприємцем – 1 % ціни позову, але не менше 704,80 грн. та не більше 8 810 грн.;
• адміністративного позову немайнового характеру юрособою або фізособою-підприємцем – 1 762 грн., фізособою – 704,80 грн.;
• заяви про забезпечення доказів або позову – 528,60 грн.;
• апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами – 150 % ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної чи іншої заяви;
• касаційної скарги на рішення суду – 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позову;
• апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду – 1 762 грн.

4. За видачу адмінсудом:

• копії судового рішення – 5,29 грн. за кожен аркуш паперу;
• копії технічного запису судового засідання в електронному вигляді – 52,86 грн.

Висновки

Судочинство в Україні визначено Конституцією та спеціальним Законом № 1402. Наразі судова реформа в країні триває, прийнято в новій редакції одразу три процесуальних кодекси – ЦПК, ГПК, КАС. Місцеві, господарські та адміністративні суди перебувають на стадії реорганізації (перейменування, зміна території дії повноважень тощо).

Місцеві суди поділяються на загальні суди (районні в місті, районні, місцеві загальні суди), господарські суди (господарські суди областей), адміністративні (окружні адмінсуди областей). Апеляційні суди переглядають судові рішення місцевих судів, котрі знаходяться в межах їхньої територіальної юрисдикції. Касаційна інстанція переглядає рішення, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій. Повний перелік таких судів можна знайти на сайті Судової влади України.