Вихід з ТОВ та відчуження корпоративних прав: процедура здійснення та порядок оподаткування
В Україні товариство з обмеженою відповідальністю (далі по тексту - ТОВ) - одна з найбільш поширених організаційно-правових форм юридичних осіб. Тому якщо ви є учасником ТОВ і маєте намір вийти зі складу його учасників, вам варто розібратися в особливостях зміни складу засновників і продажу корпоративних прав в Україні.
Участь у ТОВ зумовлюється наявністю у особи корпоративних прав, які можуть бути реалізовані шляхом здійснення своїх правомочностей права власності. Стаття 116 Цивільного кодексу від 16.01.03 р. № 435-IV, визначає загальні права учасників господарського товариства:
- брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;
- брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);
- вийти у встановленому порядку з товариства;
- здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;
- одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.
Актуальними для нас є пункт 3 та пункт 4 вище зазначеної статті. І якщо говорити виключно про їх реалізацію учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю, то необхідно керуватися Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», яким спрощено та деталізовано процедуру державної реєстрації змін, пов’язаних з відчуженням часток та зміною складу учасників товариства, а також деталізовано їх права.
До відома:
Закон від 06.02.18 р. № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон № 2275) набрав чинності 7 червня 2018 року.
У зв'язку з його прийняттям підрозділ 4 § 1 глава 8 «4. Товариство з обмеженою відповідальністю» (статті 140-151) була виключена.
Закон № 2275 був прийнятий з метою реформування корпоративного законодавства. Він регулює правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю.
Новелами цього закону є поява таких понять як корпоративні договори, безвідклична довіреність з корпоративних прав, значні правочини, правочини із заінтересованістю, засоби електронних комунікацій. Також зазнали змін правовове регулювання статусу товариства та його учасників та система здійснення корпоративного управління ТОВ.
Частиною 1 статті 21 Закону № 2275 кореспондовано право учаснику товариства на відчуження своєї частки або її частини у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. А стаття 24 цього Закону передбачає право на Вихід учасника з товариства.
ВАЖЛИВО:
Відчуження (продаж) частки товариства та вихід учасника із товариства – це різні речі. У разі виходу із товариства частка учасника анулюється (ліквідується, погашається), а розмір статутного капіталу зменшується.
Під відчуженням корпоративних прав мають на увазі продаж, міну, дарування та інші цивільно-правові угоди, предметом яких є перехід/передача частки в статутному капіталі товариства іншим особам.
При продажу частки корпоративні права або їх частина переходять від однієї особи до іншої (не важливо юридичної чи фізичної), а вартість і порядок оплати встановлюються вільно за домовленістю сторін і може не співпадати із вартістю чистих активів підприємства. А при виході з ТОВ вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості або її може бути замінено зобов’язанням із передачі іншого майна.
Розглянемо, по черзі, порядок реалізації учасником його вище вказаних корпоративних прав, а також з'ясуємо, які податкові зобов'язання при цьому виникають.
1. ВИХІД УЧАСНИКА З ТОВ
Правовий механізм виходу регулюється низкою нормативно правових актів, а саме: Цивільний кодекс, Господарський кодекс, Закон України «Про господарські товариства», Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та інші.
Закон № 2275 суттєво змінив порядок виходу учасників з ТОВ:
- Учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників, частина 1 статті 24 Закону № 2275
- Учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства за згодою інших учасників, частина 2 статті 24 Закону № 2275
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!
Закон передбачає, що учасник, частка якого менше 50 %, може вийти з ТОВ у будь-який момент без згоди інших учасників. При цьому, Законом не передбачено обов’язок такого учасника повідомляти будь-кого про свій вихід. Тому, рекомендуємо, в статуті передбачити обов’язок учасника, частка якого складає менше 50 %, повідомляти у письмовому вигляді інших учасників про свій вихід з ТОВ. Це може вберегти Вас від неприємних несподіванок.
А от право на «вільний» вихід учасника, частка якого складає більше 50 % буде заблокованим у разі відсутності згоди на вихід хоча б одного з учасників незалежно від розміру частки учасника, який проти.
ЦІКАВО: Чи може учасник з часткою більше 50% без згоди інших учасників вийти з ТОВ?!
Норма щодо надання згоди на вихід учасника з часткою 50% є імперативною та не може бути змінена статутом. У статуті можуть бути змінені лише положення щодо розрахунку з таким учасником.
Встановлення таких бар’єрів для виходу можна пояснити тим, що надання права на вихід контролюючому учаснику (частка якого перевищує 50% статутного капіталу) є абсурдним, оскільки в переважній більшості випадків саме він здійснює контроль над товариством і його виконавчим органом, в той же час надання йому можливості вимагати виходу з товариства в умовах, коли він контролює виконавчий орган, створює надзвичайно високий ризик порушення прав учасників товариства шляхом виведення більшої частини активів на підставі виплати йому компенсації вартості його частки в капіталі товариства, і як наслідок високий відсоток втрати бізнесу іншими учасниками.
На практиці такі перепони контролюючий учасник може обійти наступним чином: йому необхідно відчужити частину своєї частки іншій особі. Так, учасник, частка якого становить 80% статутного капіталу, може подарувати частину своєї частки у розмірі 35% довіреній особі (наприклад, батьку, матері, дружині, сину, доньці ) або підприємству, яке ним контролюється. Результатом такої угоди буде зменшення частки учасника до 45 %. Після цього, ніщо не перешкоджає провести державну реєстрацію виходу учасника (45 %) і його довіреної особи (35 %) з ТОВ.
Також є можливість звернення до суду із позовом про зобов'язання надати згоду на вихід, визнання такої згоди наданою та отримання позитивного судового рішення. Але дана ситуація є достатньо неоднозначною, так як судове рішення не може суперечити імперативній нормі закону.
ЦІКАВО! Як же вирішити корпоративний конфлікт у разі, коли учасники володіють частками «50 на 50» та не можуть між собою домовитись. У результаті цього неможливе ні проведення загальних зборів, ні вихід з товариства, ані ліквідація, ні здійснення господарської діяльності.
Запропонований механізм виходу учасника не вирішує зазначену проблему корпоративних конфліктів, оскільки в цьому випадку без згоди другого учасника вихід неможливий.
Тому рекомендуємо не допускати такого розподілу часток між двома учасниками. А у випадку коли все ж таки така ситуація склалася, скористайтеся порадою, що описана вище. Так як, запропонований Законом № 2275 механізм виходу учасника не вирішує зазначену проблему корпоративних конфліктів, оскільки в наведеному випадку без згоди другого учасника вихід неможливий.
За загальним правилом рішення щодо надання згоди на вихід учасника з товариства може бути прийнято протягом одного місяця з дня подання учасником заяви, якщо інший строк не передбачений статутом.
Якщо для виходу учасника необхідна згода інших учасників товариства, він може вийти з товариства протягом одного місяця з дня надання такої згоди останнім учасником, якщо менший строк не визначений такою згодою.
Беззаперечно позитивною новелою Закону № 2275 є те, що вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства, пропорційно до розміру оплаченої частки такого учасника, а товариство зобов’язане надавати учаснику, який вийшов з товариства, доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки.
Раніше вартість частки в основному визначалась, виходячи з балансу підприємства. Як наслідок, учасник міг отримати виплату, яка є значно нижчою реальної ринкової вартості.
Вартість частки визначає саме товариство станом на день, що передував дню подання документів до державного реєстратора. Виплата здійснюється протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника.
Але Законом № 2275 передбачено, що статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати, тобто це може бути як більший так і менший строк. Законодавець таким чином дозволяє регламентувати в установчому документі більш тривалий строк для розрахунків із колишнім учасником. І саме цим положенням частини 7 статті 24 Закону № 2275 дає можливість зловживання та порушення правами учасника, який має намір вийти з товариства.
Наприклад: Керуючись принципом «дозволено все, що не заборонено законом», товариство може передбачити у статуті строк для розрахунків 25 років. У такому разі вихід учасників із товариства не спричинятиме для нього жодних майнових наслідків.
Не лише грошовими коштами товариство може розрахуватися з колишнім учасником. Відповідно до частини 9 статті 24 Закону № 2275 за погодженням учасника товариства, який вийшов зобов’язання зі сплати грошових коштів може бути замінено зобов’язанням із передачі іншого майна.
|
ОПОДАТКУВАННЯ: Повернення майна чи коштів учасникові, який вибуває з ТОВ, прирівнюють до продажу інвестиційного активу. Розберемося з деталями оподаткування: 1. Товариство виплачує учаснику, який вийшов з ТОВ, вартість його частки. Відповідно до пп. 164.2.9 Податкового кодексу (далі - ПК) до загального оподатковуваного доходу платника включають, зокрема, інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій із корпоративними правами. Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм пп. 170.2.4-170.2.6 ПК (крім операцій з деривативами). Під витратами на придбання інвестиційного активу вважають внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу підприємства в обмін на емітовані ним корпоративні права. Важливо! Коли витрати на придбання інвестиційного активу більші за дохід від його продажу, виникає інвестиційний збиток. Якщо ці величини рівні інвестиційний прибуток нульовий. У таких випадках об'єкта оподаткування ПДФО не виникає!!! Так, як відсутній інвестиційний прибуток. У випадку наявності інвестиційного прибутку ставка ПДФО для оподаткування цього прибутку дорівнює 18%. Цей вид прибутку, відповідно до пп. 167.5 ПК, вважається одним із видів пасивних доходів платників податків. Під час виплати частки майна учасникові ТОВ емітент корпоративних прав - підприємство є податковим агентом. Проте лише стосовно відображення певного майна у формі № 1 ДФ. Такі виплати відображаються із ознакою доходу «112». До відома: Податковий розрахунок форма 1 ДФ - форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, форма затверджена наказом Мінфіну від 13.01.15 р. № 4. Цим же наказом затверджений Пп. 170.2.1 ПК передбачає, що фізична особа - учасник ТОВ самостійно обліковує фінансовий результат операцій з інвестиційними активами окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов’язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року. Тобто, має місце подача податкової декларації про майновий стан і доходи за підсумками року і сплата визначеної суми зобов'язань з ПДФО. Щодо сплати військового збору: у випадку виходу учасника з ТОВ, застосовуються норми п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПК, які зобов'язують учасника ТОВ самостійно визначити і сплатити суму військового збору, зазначену у податковій декларації. Тобто у цьому випадку все дуже просто: якщо є об'єкт оподаткування ПДФО, то і є об'єкт оподаткування військовим збором. 2. Товариство передає майно учаснику, який вийшов з товариства, шляхом :
База оподаткування операцій з постачання основних засобів не може бути нижчою від їх балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що складені станом на початок звітного (податкового) періоду, коли проводили такі операції. Якщо облік необоротних активів не проводився, то на основі звичайної ціни.
Відповідно до п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.15 р. № 1307, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Тобто формувати податкові накладні мусить саме підприємство, яке виплачує частку майна учасникові. Необхідно виписати одразу дві податкові накладні: першу - на фактичну ціну постачання, тобто за нульовими показниками. Другу - на суму перевищення ціни придбання, звичайних цін чи балансової (залишкової) вартості основних засобів над фактичною вартістю. Враховуючи, те що перевищення обчислюють над нульовим показником, сума у такій податковій накладній дорівнюватиме ціні придбання, звичайній ціні чи балансовій (залишковій) вартості основних засобів. У верхній лівій частині такої накладної роблять позначку «*» та зазначають тип причини «15» - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 ПК, над фактичною ціною постачання, - п. 8 Порядку № 1307. Обидві податкові накладні ТОВ реєструє в Єдиному реєстрі податкових накладних. https://cabinet.sfs.gov.ua/help/erpn....l. Доходи і витрати, визнані в бухобліку внаслідок виходу учасника з ТОВ, впливають і на об'єкт оподаткування податком на прибуток через «бухгалтерський» фінансовий результат - пп. 134.1.1 ПК. До того ж у разі виплати частки основними засобами доведеться відкоригувати фінансовий результат відповідно до статей 138 ПК. Тобто на суму амортизаційних відрахувань і залишкову вартість переданих основних засобів. |
2. ПОРЯДОК ВІДЧУЖЕННЯ (ПРОДАЖУ) ЧАСТКИ
Умови продажу частки Законом № 2275 майже не змінено. Учасник, який продає свою частку, насамперед зобов'язаний запропонувати її іншим учасникам товариства, це він має зробити письмово у заяві-повідомленні про наміри відчуження (продажу) своєї частки або її частини.
У ДОДОТКУ 1 наведено зразок «Повідомлення учасника ТОВ про наміри відчуження (продажу) частки» - обов'язково вказуйте: ціну та розмір частки, що відчужується, а також інші умови такого продажу. Наявність чи відсутність претензій до товариства.
Закон № 2275 детально регламентує порядок реалізації переважного права учасника на придбання частки (частини частки) іншого учасника.
Тобто, право учасника на відчуження своєї частки у статутному капіталі, за загальним правилом, визнається та допускається.
Водночас, статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього лише одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь усі учасники товариства.
Кожен учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі.
При цьому, учасник товариства, який має намір продати свою частку третій особі, зобов’язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну і розмір частки, що відчужується. Кожен інший учасник товариства має 30 днів для того, щоб скористатися переважним правом на придбання частки, яка пропонується до продажу.
Якщо жоден з інших учасників товариства протягом 30 днів не виявив наміру скористатися своїм переважним правом, вважається, що учасник (-и) товариства надав (-ли) свою згоду на продаж з 31-го дня, і така частка може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства.
Якщо ж учасник товариства, який має намір продати свою частку, отримав від іншого учасника письмову заяву про намір скористатися своїм переважним правом, такі учасники зобов’язані протягом 1 місяця укласти договір купівлі-продажу частки.
Рекомендуємо відсутність намірів учасників ТОВ скористатися переважним правом оформити письмово. ДОДАТОК 2 «Заява від учасника ТОВ про відмову придбання частки» - обов'язково вказуйте: наявність чи відсутність претензій до учасника ТОВ, який відчужує (продає) свою частку.
Також, рекомендуємо письмово оформити заяву про згоду на придбання частки ТОВ, особи яка не є учасником Товариства, ДОДАТОК 3.
ВАЖЛИВО!
Заборонено бізнес-партнеру продавати свою частку по 250 тис. грн., а комусь іншому по 25 тис., або навпаки. Тобто якщо ніхто з партнерів не захоче купувати, можна продавати будь-якій людині або іншій компанії – винятково на тих самих умовах, що і для партнерів.
У разі ухилення продавця від укладення договору купівлі-продажу покупець має право звернутися до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу частки укладеним на запропонованих продавцем умовах.
Учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов’язків покупця частки, якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним. Але слід пам'ятати про позовну давність, яка за такими вимогами становить 1 рік.
У разі відмови від укладення договору купівлі-продажу учасниками товариства чи самим товариством продавець має право реалізувати свою частку третій особі (яка не є учасником товариства) на раніше повідомлених умовах шляхом укладення договору купівлі продажу частки у статутному капіталі ТОВ. У ДОДОТКУ 4 наведено зразок такого договору. Не забудьте зазначити: а) інформацію чи перебуває покупець на момент укладання та підписання договору в зареєстрованому шлюбі (проживає однією сім'єю або веде спільне господарство з іншою особою); б) чи перебував продавець на момент формування Статутного капіталу Товариства та внесення грошових коштів в зареєстрованому шлюбі (проживав однією сім'єю або вів спільне господарство з іншою особою). Якщо, так то необхідна письмова згода таких осіб на вчинення відповідних дій як з боку покупця, так і з боку продавця.
Законом не встановлено обов’язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства. Тому такий договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства може посвідчуватись нотаріусами за бажанням сторін.
Ч. 5 ст. 17 Закону від 15.05.03 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755) вказано перелік документів, що подаються державному реєстратору для зміни складу учасників товариства.
До відома Державному реєстратору необхідно подавати виключно оригінал Акту приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства. А підписи сторін договору мають бути посвідчені нотаріально.
Суб'єктом звернення, до Державного реєстратора, для зміни складу учасників товариства є одна із сторін договору: покупець або продавець. Директор товариства здійснювати цю дію не може.
Покупцю після придбання частки у статуті товариства та після здійснення реєстраційних дій щодо зміни складу учасників товариства необхідно ініціювати проведення загальних зборів учасників товариства, з порядком денним представленим у ДОДОТКУ 5. Але, це в тому випадку якщо статутом визначено склад засновників та розмір часток кожного з них.
Згідно Закону № 2275 вказувати ці дані вже не обов'язково. Та все ж таки на практиці учасники товариств продовжують відображати ці дані у своїх статутах.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!
Статутом може встановлюватися, що учасники товариства не мають переважного права, або передбачено обов’язок учасника товариства, який має намір продати частку третій особі, провести спершу переговори щодо її продажу з іншими учасниками товариства.
Окрім того, переважне право учасника не застосовується, якщо:
- продаж частки у статутному капіталі товариства здійснюється на аукціоні (публічних торгах);
- це передбачено корпоративним договором, стороною якого є учасник.
ВАЖЛИВО!
Згідно ст. 20 Закону № 2275 переважне право має місце лише тоді коли відбувається продаж частки чи її частини. Відтак, якщо учасник бажає передати у власність іншої особи свою частку в обхід переважного права, достатньо для цього укласти будь-який інший договір, крім договору купівлі-продажу (наприклад, договір міни або дарування).
Також відповідно до ч. 8 ст. 20 Закону № 2275 переважне право на придбання частки (частини частки) може бути нівельованим шляхом укладення з іншими учасниками товариства корпоративного договору, до якого буде включено пункт про незастосування переважного права.
|
ОПОДАТКУВАННЯ У випадку продажу частки у статутному капіталі ТОВ власником – фізичною особою необхідно керуватися підпунктом 164.2.9. ПК, відповідно до якого до бази оподаткування податку на прибуток фізичних осіб відноситься інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 ПК. У разі відчуження корпоративних прав шляхом продажу, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування відповідно до п. 167.1 ПК. Сплачувати даний податок мають особи, зазначені в п. 162.1 ПК, а саме:
Облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов’язаний подати декларацію про майновий стан і доходи, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року. Що являє собою інвестиційний прибуток та інвестиційний збиток і як вони розраховуються було описано вище. До відома Декларація про майновий стан і доходи має бути подана за формою, що затверджена наказом Мінфіну від 02.10.15 р. № 859. Відповідно до ст. 49 ПК, податкова декларація подається за звітний період, в установлені Податковим кодексом України строки, контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкові декларації, крім випадків, передбачених Податковим кодексом подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (пп. 49.18.4. ПК). Сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій декларації про майновий стан і доходи, фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним (п. 197.7. ПК). Зверніть увагу: не підлягає оподаткуванню та не включається до загального річного оподатковуваного доходу: дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень (пп. 170.2.8 та пп. 169.4.1 ПК) Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік»:
Також не підлягає оподаткуванню дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів у випадку, визначеному підпунктами 165.1.40 та 165.1.52 ПК. |
|||||||||||||||||
3. ПЕРЕХІД ЧАСТКИ (ЇЇ ЧАСТИНИ) У СТАТУТНОМУ КАПІТАЛІ ТОВ ЗА ДОГОВОРОМ ДАРУВАННЯ
Правове регулювання договору дарування регламентовано статтями 717 - 727 Цивільного кодексу (далі – ЦК).
Так, відповідно до статті 717 ЦК за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому (стаття 718 ЦК).
Статтею 719 ЦК встановлено форму договору дарування. Зокрема, договір дарування майнового права та договір дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним.
|
ОПОДАТКУВАННЯ Відповідно до абзацу другого пункту 174.6 ПК об’єкти дарування, зазначені в пункті 174.1 ПК, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими розд. IV ПК для оподаткування спадщини. Платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів (підпункт 168.2.1 ПК). Отже, у разі безоплатного отримання фізичною особою (не є членом сім’ї спадкодавця (дарувальника) першого та другого ступенів споріднення) доходу у вигляді корпоративних прав (частки в статутному фонді юридичної особи) від іншої фізичної особи - засновника підприємства за заявою, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства в цілях оподаткування податком на доходи фізичних осіб такий дохід слід розглядати як дохід, отриманий платником податку у дарунок, що підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відсотків. За 5-ти відсотковою ставкою податком на доходи фізичних осіб оподатковується дохід, отриманий такою фізичною особою в результаті укладення договору дарування з фізичною особою - засновником підприємства. При цьому, фізична особа, яка безоплатно отримала корпоративні права (частку в статутному фонді юридичної особи) від іншої фізичної особи - засновника підприємства, повинна подати податкову декларацію про майновий стан і доходи до 1 травня року, наступного за роком, в якому було отримано такий дохід (пп. 49.18.4 ПК). До відома: членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розд. IV ПК вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім’ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розд. IV ПК вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки. |
ЦІКАВО:
З якого моменту особа вважається такою, яка вийшла з товариства?
Законом № 2275 чітко регламентовано момент, з якого учасник вважається таким, що вийшов з товариства, а саме: з дня державної реєстрації його виходу.
З огляду на попереднє правове регулювання у судовій практиці було сформовано два протилежні підходи. Згідно з першим - моментом виходу учасника з товариства вважалась дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. За другим підходом таким моментом вважалась дата спливу строку, передбаченого ч.1 ст. 148 ЦК, або інша дата, зазначена у заяві учасника, якщо така дата визначена з дотриманням вимог цієї норми ЦК.
Важливо, що Законом № 2275 були внесені зміни до Закону № 755, а саме ст. 17 доповнена ч. 5, яка серед іншого встановлює перелік документів, що подаються державному реєстратору для виходу учасника.
Для здійснення такої реєстрації учаснику достатньо подати реєстратору заяву про вихід з товариства. Учаснику ж який володіє часткою 50 або більше відсотків додаткову необхідно подати документ, що підтверджує отримання згоди від інших учасників на його вихід.
Тобто законодавець намагається врегулювати проблему з існуючою неможливістю виходу учасника без прийняття відповідного рішення та підписання нової редакції статуту.
МАЙТЕ НА УВАЗІ, що вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється!
Коли відбувається перехід права власності на частку до нового володільця?
Щодо моменту переходу права власності на частку до нового володільця, слід зазначити наступне. Загальним правилом (ст. 334 ЦК) є виникнення права власності з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Хоч законодавство і не містить вимог щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу частки, сторони за власним бажанням можуть звернутись до нотаріуса. У такому разі, право власності виникає у набувача із моменту нотаріального посвідчення договору.
Крім того, відповідно до Закону № 2275 - набувач частки у статутному капіталі може самостійно реалізовувати всю повноту корпоративних прав у товаристві, у тому числі звернутись із актом приймання-передачі частки до державного реєстратора для внесення відповідних змін до відомостей про ТОВ.
МАЙТЕ НА УВАЗІ: підписи на акті мають бути нотаріально засвідчені.
Як відбувається перехід частки до спадкоємця або правонаступника?
У разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.
У разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника - фізичної особи чи припинення учасника - юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону, товариство може виключити учасника з товариства. Таке рішення приймається без врахування голосів учасника, який виключається. Якщо частка такого учасника у статутному капіталі товариства становить 50 відсотків або більше, товариство може приймати рішення, пов’язані з ліквідацією товариства, без врахування голосів цього учасника.
Коментарі до матеріалу
Відсортовано: по часу за популярністю
Всього коментарів 2