Тимчасова втрата працездатності

Сторони спору

Позивач – фізособа (далі – працівник), відповідач – юрособа (далі – роботодавець).

Обставини справи

У липні 2016 року працівник подав роботодавцеві довідку від 13.07.16 р. до акта огляду медико-соціальної експертної комісії (далі – МСЕК), відповідно до якої йому встановлено другу групу інвалідності за загальним захворюванням строком до 1 серпня 2018 року. У відповідь на запит роботодавця МСЕК листом від 08.09.16 р. повідомила, що працівник є інвалідом другої групи до 1 серпня 2018 року, за своєю професією непрацездатний (10–12 місяців після інсульту), йому рекомендується легка фізична робота без нервово-психічної напруги, з дотриманням режиму харчування, без нічних змін і відряджень. Наказом від 29 вересня 2016 року працівник був звільнений на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП у зв'язку з невідповідністю посаді за станом здоров'я.

Звільнений працівник звернувся до суду, вимагаючи визнати незаконним наказ про його звільнення, відновити його на роботі, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу і моральну шкоду. Районний суд задовольнив позов позивача: визнав незаконним наказ про його звільнення. Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін. Відповідач подав касаційну скаргу, у якій просив скасувати попередні судові рішення і прийняти нове – про відмову в задоволенні позовних вимог колишнього працівника.

Позиція сторін

Позивач. Звільнення з роботи відбулося без належних підстав і без дотримання порядку, передбаченого КЗпП, при цьому були грубо порушені права працівника.

Відповідач. Наказ про звільнення позивача є законним та обґрунтованим, виданим відповідно до норм КЗпП, інших норм чинного законодавства України.

На чиєму боці суд

ВСУ (Постанова Верховного Суду України від 20.10.18 р., ЄДРСР, реєстр. № 78750578) дійшов висновку, що касаційна скарга роботодавця не підлягає задоволенню.

Аргументи суду

1. Пунктом 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його дії можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом тільки у випадках виявленої невідповідності працівника посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню цієї роботи.

2.Невідповідність працівника посаді або виконуваній роботі може виявлятися у стані здоров'я, що перешкоджає продовженню роботи. Про таку невідповідність може свідчити висновок МСЕК, якщо працівник визнаний інвалідом і йому рекомендована інша робота. Підставою для звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП також є медичний висновок про невідповідність виконуваній роботі за станом здоров'я працівника, зобов'язаного згідно із законодавством проходити медичні огляди.

3 Згідно з ч. 1 ст. 49² КЗпП про майбутнє вивільнення працівника повинні персонально попередити не пізніше ніж за два місяці. Роботодавець не надав суду доказів того, що працівник був повідомлений про майбутнє звільнення в установленому законом порядку.

Висновок

Позивач був звільнений з порушенням норм трудового законодавства. Судами не було встановлено, що позивач за станом свого здоров'я більше не зможе працювати на посаді водія. Невідповідність посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я може бути підставою для звільнення за наявності повної або частково постійної, а не тимчасової втрати працездатності. А тривала тимчасова непрацездатність або часта відсутність працівника на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю не є законною причиною для звільнення працівника на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП