Трансфертне ціноутворення: володіння конфіденційною інформацією, скасування штрафу за несвоєчасне подання Звіту

Трансфертне ціноутворення: судова практика

Систематичні зміни до законодавства щодо трансфертного ціноутворення вимагають їх відстеження та вмілого застосування на практиці. Відсутність сталої судової практики з цих питань призводить до певних зловживань податкових органів, зокрема розширення тлумачення норм Податкового кодексу (далі – ПК) з метою нарахування штрафів. Трапляється, що для визнання юросіб пов’язаними органи ДФС звертаються до адмінсуду з відповідним позовом, застосовуючи в доказовій базі такий термін, як «володіння конфіденційною інформацією». Тож у суб’єктів господарювання, які зазнають тиску з боку податкових органів, постає логічне запитання: як із цим боротися? Розглянемо можливі варіанти захисту від штрафів за порушення законодавства з трансфертного ціноутворення в деяких практичних ситуаціях.

Володіння конфіденційною інформацією не є доказом можливості впливати на умови та економічні результати діяльності юрособи

Будуючи свою позицію захисту, платники податків мають звернути увагу на суб’єктів господарювання (далі – СГ), між якими органи ДФС намагаються встановити факт пов’язаності. У разі з’ясування, що податкові органи доводять «пов’язаність» між двома резидентами, позицію захисту слід будувати з урахуванням висновків, зазначених у рішенні Житомирського окружного адміністративного суду від 17.04.18 р. у справі № 806/416/18.

Надаючи свої аргументи до суду, слід зауважити, що в певних випадках доказом відсутності факту пов’язаності буде неподання одним із платників податків Звіту про контрольовані операції (далі – Звіт), в якому підприємство визнало б себе особою, пов’язаною з іншим платником податків. Саме з урахуванням таких доказів Житомирським окружним адміністративним судом було відмовлено податковим органам у задоволенні позовної заяви про визнання двох підприємств пов’язаними:

Іноді, визначаючи суб’єктів господарювання пов’язаними, податкові органи вдаються до посилання на МСФЗ та МСБО. У такій ситуації платникам податків слід зазначати про той факт, що норми МСФЗ та МСБО суттєво відрізняються від положень ПК, а тому не можуть бути прийняті судом. Саме таких висновків дійшов Житомирський окружний адміністративний суд у вищезазначеній справі, відхиляючи доводи податкових органів:

Трапляється, що податкові органи звертаються до суду щодо визнання СГ пов’язаними починаючи з 2014 року, тоді як зміни до ПК, що надали їм таке право відповідно до п. 20.1.40¹ ПК, набули чинності лише з 01.01.15 р. У такому разі платникам податків слід посилатися на положення ч. 1 ст. 58 Конституції України, яка гарантує неприпустимість зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачаючи їх зворотну дію в часі лише у разі, якщо вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог органу ДФС щодо визнання платників податків пов’язаними, Житомирський окружний адміністративний суд у вищезазначеній справі зазначив таке:

Аналогічні посилання на норми Конституції та вищезазначені висновки суду можна використовувати в разі спроби податкових органів встановити або довести будь-які інші фактичні обставини, які надалі матимуть вплив на податкові права та обов’язки платників податків, законодавчі зміни щодо яких набули чинності пізніше, ніж це вважають органи ДФС.

Судом першої інстанції також не було визнано факт володіння конфіденційною інформацією доказом можливості впливати на умови та економічні результати діяльності будь-якої юридичної особи:

Ухвалюючи рішення на користь платника податків, суд першої інстанції також відхилив докази податкових органів щодо перебування одного з керівників юрособи у складі наглядової ради іншого платника податків у зв’язку з тим, що наглядова рада складалася в той період із п’яти членів, відповідно керівник мав обмежену кількість голосів (один із п’яти), яка не давала йому змоги ухвалювати рішення щодо призначення (обрання) 50 % та більше складу колегіального виконавчого органу підприємства. А тому за критеріями пп. 14.1.159 ПК два СГ не були пов'язаними особами.

Суд також відхилив посилання органів ДФС на інформацію щодо володіння одним із керівників у 2006 році акціями іншого платника податків, оскільки відчуження належного йому пакета акцій відбулося ще 2012 року, зробивши посилання на зведений обліковий реєстр власників цінних паперів станом на момент слухання справи. Зауважимо, що кожна із вищезазначених двох обставин може бути додатковим аргументом для платника податків для вибору своєї позиції захисту в аналогічних ситуаціях.

У свою чергу, платникам податків потрібно врахувати, що господарські операції між резидентами не підпадають під визначення контрольованих, про що було зазначено в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.11.19 р., який переглядав вищезазначену справу в апеляційному провадженні:

За результатами розгляду справи апеляційний суд залишив у силі рішення суду першої інстанції щодо відмови податковому органу у визнанні двох суб’єктів господарювання пов’язаними особами. Рішення набуло законної сили, оскільки Верховним Судом було відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі.

Отримання запиту від контролюючого органу не позбавляє підприємство права на подання уточнюючого звіту

Іноді платник податків, отримавши запит від контролюючого органу щодо надання інформації про контрольовані операції з деякими контрагентами за певний період часу та усвідомлюючи, що за об’єктивних обставин підприємство «забуло» включити такі операції до Звіту про контрольовані операції, подає уточнюючу податкову декларацію з урахуванням наявності господарських операцій, щодо яких отримано запит.

Податкові органи можуть визнати такі дії платників податків протиправними, застосувати до таких правовідносин положення п. 120.3 ПК та штрафні санкції в розмірі 1 % суми контрольованих операцій, не задекларованих у поданому Звіті, але не більш як 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, установленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції.

Подаючи позовну заяву до адміністративного суду, платники податків мають урахувати висновки, викладені в рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.17 р. у справі № 826/20210/16.

Задовольняючи позовну заяву платника податків, суд зазначив, що з урахуванням положень п. 50.1 і 50.2 ПК та розд. І «Порядку складання Звіту про контрольовані операції» можна дійти правового висновку про те, що платник податків у разі виявлення помилок (інформацію подано не в повному обсязі та/або є помилки чи інші недоліки), що містяться в раніше поданому ним Звіті , має право з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПК (1095 днів), та до початку проведення контролюючим органом документальних планових та позапланових перевірок такого платника подати уточнюючий Звіт з відповідною позначкою.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції акцентував увагу на даті, до якої платнику податків дозволяється подавати «уточнюючий» Звіт, а саме:

Виносячи рішення на користь платника податків, суд відхилив зауваження податкового органу щодо подання платником податків «уточнюючого» Звіту після отримання запиту від контролюючого органу, визнавши такі дії законними:

Київський апеляційний адміністративний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку та розглянувши доводи органів ДФС про те, що факт подання платником податку Звіту про контрольовані операції з позначкою «уточнюючий» не виключає застосування до нього штрафної санкції, відхилив таку позицію, посилаючись на положення п. 56.21 ПК щодо трактування всіх спорів на користь платників податків. Рішення суду у справі набуло законної сили.

Відсутність обов’язку з подання Звіту є підставою для скасування штрафу за несвоєчасне його подання

Відомі випадки, коли платники податків, боячись величезних штрафів за неподання Звіту про контрольовані операції, подають його, навіть якщо їхні господарські операції не є контрольованими, а контрагенти – не є пов’язаними особами. Надалі податкові органи, установивши певні порушення законодавства щодо трансфертного ціноутворення, застосовують до таких платників податків штрафи, наприклад за прострочення терміну подання Звіту.

Усвідомлюючи свою «помилку» щодо подання Звіту взагалі, платники податків звертаються з позовом до суду для скасування штрафів, які сягають понад 365 тис. грн. За таких обставин платнику податків слід доводити, що господарські операції між ним та контрагентом не є контрольованими, а тому обов’язок з подання Звіту у нього не виник.

Прикладом вдалого захисту платника податків в аналогічній ситуації може бути судова справа № 823/1650/18 та рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.07.18 р. Задовольняючи позовну заяву платника податків щодо скасування штрафу в розмірі 365 400 грн., суд звернув увагу органів ДФС, що контрольованими є не будь-які господарські операції, а лише ті, які впливають на об’єкт оподаткування підприємства, стороною якого є нерезидент, зареєстрований у державі, яку включено до спеціального переліку держав, затвердженого постановою КМУ. У разі відсутності такої держави в цьому переліку, операції з таким нерезидентом не вважатимуться контрольованими:

Надалі платнику податків слід формулювати позовні вимоги методом «виключення», посилаючись на той факт, що, оскільки контрагент не перебуває в країні, в якій ставка податку на прибуток нижча на 5 % та більше, то господарські операції з ним не є контрольованими, що, як наслідок, не зобов’язує його подавати Звіт про контрольовані операції, а отже, застосування штрафних санкцій за порушення строків його подання до такого платника є протиправним.

Додатковим аргументом може бути висновок Черкаського окружного адміністративного суду у вищезазначеній справі:

За результатами розгляду вищезазначеної справи судом було задоволено позовну заяву платника податків, а штрафні санкції органу ДФС скасовано. Апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Крім того, надаючи свої доводи суду першої або апеляційної інстанції, платники податків можуть зробити посилання на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.18 р. у справі № 820/1752/17, яка підтверджує правильність висновків Черкаського окружного адміністративного суду:

Висновки

Отже, з аналізу вищезазначеної судової практики можна зробити висновок, що деякі суди не завжди підтримують позицію податкових органів, які намагаються тлумачити норми ПК на свою користь.

Численні судові рішення підтверджують законність дій платників податків, які, отримавши запит від контролюючого органу, подають уточнюючу податкову декларацію з метою виправлення допущених помилок у Звіті про контрольовані операції.

Також суди підтримують тих платників податків до яких було застосовано штраф за несвоєчасне подання Звіту про контрольовані операції, тоді як вони не мали обов’язку подавати його взагалі.

Крім того, не буде належним доказом «пов’язаності» двох суб’єктів господарювання факт володіння одним із них конфіденційної інформації іншого, що надалі призведе до ухвалення рішення про визнання таких суб’єктів господарювання особами, які не є пов’язаними.