Типові помилки при укладенні господарських договорів

Співпраця суб’єктів господарювання неможлива без документального підтвердження намірів сторін.

Як правило, найчастіше наміри сторін закріплюються у господарських договорах, рідше в листуванні, переписці, шляхом виставлення рахунків.

Фактично до початку співпраці, як правило, керівництво сторін узгоджує на переговорах основні умови співпраці, тобто істотні умови, які потім відображаються письмово в договорі.

Дуже важливо на етапі підписання договорів врахувати всі умови, які сторони узгодили на переговорах, та продумати всі можливі наслідки того чи іншого розвитку подій у правовідносинах.

Разом з тим, суб’єкти бізнесу при укладенні договорів здійснюють помилки. Я хочу навести  типові помилки в господарських договорах, з якими найчастіше стикаються суб’єкти господарювання  на практиці. Як правило, такі помилки пов’язані з тим, що  сторони один одному довіряють і не передбачають можливих негативних наслідків, або ж сам факт досягнення домовленостей вже на початковому етапі просто «розслабляє»  сторін і ніхто особливо не бентежиться як буде далі виконуватись договір, якщо щось піде не так. 

Отже, типові помилки суб’єктів бізнесу:

1. Здійснення оплати до фактичного підписання договору. 

Так, зважаючи на наявність усних домовленостей та термінової необхідності в проведенні оплати для початку поставок, закупки матеріалу чи виконання робіт, продавець чи виконавець наполягають на оплаті до підписання договору та до узгодження всіх умов договору. В подальшому, платник може стати «заручником» ситуації (або будуть умови договори не ті, або ж взагалі недобросовісний продавець чи виконавець скористуються наявністю оплати і просто не виконають свої зобов’язання). 

2. Відсутність чітких строків оплати зобов’язань або формальність їх вирахування.

Часто в договорах прив’язка оплати здійснюється по факту настання події.

В договорах поставки досить часто строк оплати прив’язується не до факту поставки, а до факту реалізації товару, при цьому постачальники не приділяють уваги яким чином буде підтверджуватись, що товар було реалізовано, як це контролювати. В таких випадках необхідно хоча б зобов’язувати Покупця регулярно звітуватись про кількість реалізованого товару та залишки товару. 

Може бути і така ситуація, що факт оплати прив’язаний до передачі якихось документів, тоді як роботи вже виконані, а послуги надані, що знову ж таки по технічним причинам може відстрочити питання оплати. Наприклад, по договору підряду оплата проводиться після здачі-прийняття робіт та отримання  технічної документації. Відповідно до моменту виникнення обох фактів, момент оплати не настає.

3. Відсутність чіткого порядку передачі робіт або послуг.

Досить часто прив’язка оплати та факту виконання зобов’язань здійснюється відповідно до  дати підписання актів прийому-передачі послуг (робіт). В таких випадках недобросовісний Замовник може навмисно не підписувати акти, що формально ускладнює Виконавцю отримати оплату своїх послуг чи виконаних робіт. В таких випадках в договорах необхідно прописувати можливість вважати роботи та послуги прийнятими по «мовчазній згоді», тобто за відсутності претензій протягом певного строку з моменту отримання актів вважається, що у Замовника відсутні претензії до виконаних робіт та наданих послуг.

4. Розмитість предмету договору, технічного завдання та обов’язків сторін.

Досить часто сторони при укладенні договорів підряду чи послуг не конкретизують чітко технічне завдання роботи (наприклад, в сфері IT, ремонту) або послугу, яка планується отримати (наприклад, маркетингові послуги), що в подальшому у випадку виникнення спірних ситуацій призводить до того, що Замовник не може чітко пред’явити претензії щодо наданої послуги чи виконаної роботи до Виконавця.

5. Відсутність конкретизації наслідків при розірванні договору.

При укладенні господарських договорів сторони приділяють увагу самому договору, не передбачаючи наслідків, якщо такі відносини будуть розірвані та процедури розірвання. Важливо завжди чітко прописувати строки та наслідки розірвання розірвання для подальшої долі невиконаної роботи, ненаданої послуги, залишків товару, сплачених грошових коштів, передачі документації.

6. Відповідальність сторін.

Як правило, одна сторона надає свій стандартний договір, а інша при підписанні його погоджує. Досить часто, сторона, якій надають готовий текст договору не завжди звертає увагу на відповідальність, яку буде нести у випадку порушення зобов’язань або за яких умов така відповідальність настає. В таких випадках варто звертати як на розмір штрафних санкцій, так  і посилання які саме порушення призводять до штрафних санкцій (наприклад, уникати посилань на загальні обов’язки згідно договору, конкретизувати за яких випадків наступає відповідальність).

В будь-якому випадку при підписанні договорів сторони повинні максимально ретельно підходити до узгодження умов договорів, оскільки фактично договір буде тим документом, який повинен передбачити будь-який розвиток подій у правовідносинах сторін (як позитивний, так і негативний).