Відсутність у ТТН деяких реквізитів не є підставою для визнання правочину нереальним

Сторони спору

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ), відповідач – орган ДФС.

Обставини справи

Орган ДФС провів документальну виїзну планову перевірку ТОВ з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період із 01.01.14 р. по 31.12.16 р. За результатами перевірки був складений акт. В акті зазначено, що ТОВ порушено вимоги п. 198.1, 198.2, 198.3 Податкового кодексу (далі – ПК). Зокрема, неправомірно включені до складу податкового кредиту суми ПДВ за госпопераціями з контрагентом, які перевіряючі розцінили як нереальні. На підставі акта перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення (далі – ППР). ТОВ звернулося до суду за визнанням протиправним і скасуванням ППР. Окружний суд позовні вимоги ТОВ задовольнив повністю. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції залишив без змін. Тоді орган ДФС подав до суду касаційну скаргу із проханням залишити ППР у чинності.

Позиції сторін

Позивач: перевіряючим були надані належним чином оформлені первинні документи, у тому числі податкові накладні, на придбання товарів у контрагента. Незначні недоліки в заповненні реквізитів товарно-транспортної накладної (далі – ТТН) не роблять ці документи недійсними і не свідчать про їх невідповідність і неприпустимість використання як доказів. Відсутність сертифіката відповідності на товар не може говорити про безтоварність госпоперації, оскільки придбані в контрагента товари не підлягають обов'язковій сертифікації.

Відповідач: згідно з показниками податкової звітності в контрагента позивача відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості для вчинення госпоперацій із ТОВ. Отже, первинні документи, виписані контрагентом на користь позивача, не є підставою для бухобліку та не дають позивачу права на формування податкового кредиту. Крім того, ТТН, подана позивачем на підтвердження факту транспортування товару, не є належним доказом, оскільки в ній не зазначено час вантажно-розвантажувальної операції, назва вулиці та номер будівлі, де відбувалося відвантаження товару.

На чиєму боці суд

ВСУ дійшов висновку, що касаційна скарга ДФС не підлягає задоволенню.

Аргументи суду

1. Відповідно до абзаців першого і другого п. 44.1 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухобліку, фінзвітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формувати показники податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, установленими абзацом першим п. 44.1 ПК.

2. Виходячи зі змісту ч. 1 і 2 ст. 9 Закону від 16.07.99 р. № 996-XIV підставою для бухобліку госпопераций є первинні документи, що фіксують факти здійснення госпоперацій. Іншими словами, для бухобліку мають значення тільки ті документи, які підтверджують фактичне здійснення госпопераций.

3. Відсутність у ТТН деяких реквізитів (назва вулиці та номер будинку) не роблять її недійсною та не свідчать про її невідповідність і неприпустимість використання як доказу, оскільки зазначена ТТН містить усі необхідні відомості, які дають можливість установити зміст госпоперацій. Придбані позивачем у контрагента товари не підлягають обов'язковій сертифікації, а позивач не є їх виробником або імпортером.

Висновок

Реальність госпоперації підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які свідчать про зміну майнового стану платника.

Реквізити рішення: Постанова ВСУ
від 27.03.18 р., ЄДРСР, реєстр. № 73261404