Відсутність засобів дистанційної передачі даних комерційних вузлів не є підставою для припинення газопостачання

18.04.2019 3326 0 0

Деякі оператори газорозподільних мереж (далі – ГРМ), тобто місцеві «облгази», власники систем газопостачання, надсилають непобутовим споживачам (юридичним особам та ФОП) «листи щастя» з попередженнями про обмеження (припинення) передачі та/або розподілу природного газу через незабезпечення засобами дистанційної передачі даних комерційних вузлів обліку. Дедлайн (крайній термін) визначено датою 01.05.19 р. Зважаючи на наближення дати «відключень» та високу вартість додаткового обладнання, спробуємо розібратись у законності цих вимог.

Визначення

Споживач – це підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору його постачання з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу або використання як сировини (Закон від 09.04.15 р. № 329-VIII «Про ринок природного газу», далі – Закон № 329).

Оператор газорозподільної системи (далі – оператор ГРМ) – це суб’єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою (далі – ГРМ), яка перебуває в його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління (постанова НКРЕКП від 30.09.15 р. № 2494 «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем», далі – Постанова № 2494, Кодекс ГРМ).

Постачальник природного газу (постачальник) – це суб’єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу (Постанова № 2494).

Фактичні обставини

Стороною договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів виступає постачальник, а не оператор ГРМ, тому зосередимо увагу на іншому договорі розподілу природного газу (далі – Договір), де стороною є саме оператор ГРМ – адресант «листів щастя».

Споживач уклав такий публічний договір, акцептувавши Типовий договір розподілу природного газу, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.15 р. № 2498 (далі – Типовий договір). Зазвичай про це зазначається у преамбулі Договору кожного споживача (зазирніть у свій договір).

А що ж у Типовому договорі?

Типовий договір не містить зобов’язань для споживача встановлювати засоби дистанційної передачі даних комерційних вузлів обліку.

Підстави «відключення» також позбавляють операторів ГРМ права реалізувати свої наміри.

Відповідно до п. 9.1 Типового договору оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем (Кодекс ГРМ), у тому числі в разі:

1) несвоєчасної та/або неповної оплати послуг за Договором;

2) відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника у розрахунковому періоді;

3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов'язаних із припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання;

4) несанкціонованого відбору природного газу, крім перевищення добового підтвердженого обсягу природного газу;

5) визнання в установленому порядку аварійним стану ГРМ та/або ліквідації наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт;

6) відмови споживача від установлення лічильника газу, що здійснюється з ініціативи та за кошти оператора ГРМ, з урахуванням Закону від 16.06.11 р. № 3533-VI «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (далі – Закон № 3533);

7) відмови представникам оператора ГРМ у доступі на об’єкти або земельну ділянку споживача, де розташована ГРМ та/або газове обладнання, та/або комерційний вузол обліку газу, для здійснення контролю відповідності встановленого газоспоживаючого обладнання проектній документації, обстеження газових мереж до ВОГ та/або газоспоживаючого обладнання.

У наведеному вище переліку немає підстав, зазначених у «листі щастя».

Типовий договір не зобов’язує споживача здійснювати відповідні заходи з організації та облаштування комерційних вузлів обліку природного газу засобами дистанційної передачі даних.

А що ж у Кодексі ГРМ?

Відповідно до положень гл. 7 розд. VI Кодексу ГРМ оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у т. ч. побутового споживача) з дотриманням Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міненерговугілля від 15.05.15 р. № 285, та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках:

1) несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу;

2) відсутність споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника у відповідному розрахунковому періоді;

4) відмова споживача від установлення лічильника газу, що здійснюється з ініціативи та за кошти оператора ГРМ, з урахуванням Закону № 3533;

5) розірвання договору розподілу природного газу;

6) несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ;

7) несанкціоноване відновлення газоспоживання;

8) визнання в установленому порядку аварійним станом ГРМ та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт;

9) наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ;

10) необґрунтована відмова від підписання акта наданих послуг та/або акта приймання-передачі природного газу (норма застосовується щодо об'єкта споживача, який не є побутовим);

11) відмова представникам оператора ГРМ в доступі на об'єкти або земельну ділянку споживача, де розташована ГРМ та/або газове обладнання, та/або комерційний вузол обліку газу, для здійснення контролю відповідності встановленого газоспоживаючого обладнання проектній документації, обстеження газових мереж до ВОГ та/або газоспоживаючого обладнання;

12) в інших випадках, передбачених законодавством.

У наведеному вище переліку немає підстав, зазначених у «листі щастя».

Зважаючи на вищевикладене, інші випадки, за настання яких у оператора ГРМ виникає право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у т. ч. побутового), можуть бути визначені лише законами України.

Законодавством України не передбачено правової конструкції, згідно з якою незабезпечення організації та облаштування на власних комерційних вузлах обліку засобів дистанційної передачі даних породжує в оператора ГРМ право на припинення/обмеження газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у т. ч. побутового ).

Припинення/обмеження газопостачання з цієї підстави буде однозначним порушенням основних засад Закону № 329, Кодексу ГРМ, Типового договору розподілу природного газу та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.17 р. № 201, відповідного оператора ГРМ.

Згідно з п. 6 гл. 2 розд. I Кодексу ГРМ рішення оператора ГРМ мають базуватися на принципах: об’єктивності, що полягає в обґрунтуванні прийнятих рішень; недискримінації – незастосування додаткових обмежень та заборон, не передбачених законодавством.

А що ж у законодавстві?

Сумлінний споживач дотримується обов’язків, передбачених Законом № 329, Законом № 3533, та не допускає порушень умов Договору.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону № 329 споживач зобов’язаний, зокрема:

1) укласти договір про постачання природного газу;

2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів;

3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу;

4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора ГРМ до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу;

5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону № 329 за договором розподілу природного газу оператор ГРМ зобов’язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов’язується сплатити оператору ГРМ вартість цих послуг.

І знову хороша новина для споживачів – Закон № 329, як і будь-який інший закон, не встановлює зобов’язань споживача щодо забезпечення засобами дистанційної передачі даних комерційних вузлів обліку.

А що ж робити з рішеннями Регулятора?

Рішення НКРЕКП не є законодавчим актом, виходячи зі ст. 75 Конституції України (єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада) та Закону від 22.09.16 р. № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі – Закон № 1540).

Згідно зі ст. 1 Закону № 1540 НКРЕКП (далі – Регулятор) – це постійно діючий незалежний державний колегіальний орган, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб’єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Рішення Регулятора є обов’язковими до виконання суб’єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг (ч. 9 ст. 14 Закону № 1540).

Пересічний непобутовий споживач не проводить діяльності у сфері енергетики та комунальних послуг.

У силу приписів ч. 9 ст. 14 Закону № 1540 рішення Регулятора, зокрема постанова НКРЕКП від 30.09.15 р. № 2494, не є обов’язковим до виконання таким суб’єктом господарювання.

А що ж із Кодексом ГРМ?

Згідно з п. 1 гл. 3 розд. Х Кодексу ГРМ з метою удосконалення системи комерційного обліку природного газу, підвищення рівня достовірності вимірювання об’єму природного газу комерційними вузлами обліку в ГРМ та для забезпечення належної організації добового балансування на ринку природного газу України оператори ГРМ та їх суміжні суб’єкти ринку природного газу, зокрема споживачі, повинні здійснювати відповідні заходи з організації та облаштування комерційних вузлів обліку природного газу засобами дистанційної передачі даних.

Зважаючи на мету та суб’єктний склад, здійснення заходів з організації та облаштування комерційних вузлів обліку природного газу засобами дистанційної передачі даних покладено на операторів ГРМ та, зокрема, споживачів, а не лише на споживачів.

З аналізу змісту окремих «листів щастя» деяких операторів ГРМ вбачається використання окремих тез, вирваних з контексту гл. 3 розд. Х Кодексу ГРМ.

Деякі «листи щастя» містять окремі пункти, що забарвлюють контекст надмірною імперативністю: «…власники комерційних вузлів обліку природного газу зобов’язані до 01.05.19 р. забезпечити облаштування засобами дистанційної передачі даних комерційні вузли обліку».

На противагу зазначаємо, що згідно з п. 2 гл. 3 розд. Х Кодексу ГРМ «власники комерційних вузлів обліку (крім побутових споживачів зі споживанням до 0,01 млн м³) зобов’язані в установленому законодавством порядку забезпечити організацію та облаштування на власних комерційних вузлах обліку засобів дистанційної передачі даних».

Законодавством України та Кодексом ГРМ не зобов’язано споживача забезпечити власним коштом організацію та облаштування на власних комерційних вузлах обліку засобів дистанційної передачі даних. Законодавством не визначено строків на таке облаштування комерційних вузлів обліку споживачем.

У свою чергу, п. 2 гл. 3 розд. Х Кодексу ГРМ передбачає таке:

«Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні оператори ГРМ, газодобувні підприємства, виробники біогазу або інших видів газу з альтернативних джерел не мають права відмовити оператору ГРМ, до ГРМ якого підключені їх об’єкти, в організації та облаштуванні їх комерційних вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних, якщо такі заходи забезпечуються за його рахунок».
«При порушенні визначених законодавством строків на облаштування комерційних вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних або недопуску оператора ГРМ на облаштування зазначеної системи за його рахунок оператор ГРМ має право застосувати до власника комерційного обліку заходи з обмеження (припинення) передачі та/або розподілу природного газу на його об’єкт».

Жодна з наведених вище норм Кодексу ГРМ прямо не зобов’язує лише споживача, тобто власника комерційного вузла обліку, за власний рахунок, безвідплатно, за відсутності установленого законодавством порядку встановлювати додаткове обладнання (засоби дистанційної передачі даних).

Кожному споживачеві варто уважно аналізувати норми різних за юридичною силою документів та самостійно приймати зважені рішення.

Тобто вирішувати йому: чи встановлювати обладнання власним коштом, чи клопотати про компенсацію вартості, чи відмовлятися від установлення обладнання, допоки на законодавчому рівні не буде закріплено обов’язку споживача власним коштом здійснювати заходи з організації та облаштування комерційних вузлів обліку природного газу засобами дистанційної передачі даних.

газорозподільна система право несвоєчасна сплата типовій договір газопостачання