Хто не має права надавати податкові консультації

Сторони спору

Позивач – фізособа-підприємець; відповідач – ДПІ.

Обставини справи

Підприємець звернувся до ДПІ із запитом про надання йому індивідуальної податкової консультації (далі – ІПК). ДПІ надала підприємцеві ІПК. Проте пояснення, наведені в цій ІПК, його не влаштували, і він пішов до суду. У позовній заяві підприємець просив: визнати недійсною отриману ним податкову консультацію і зобов’язати ДПІ надати йому нову ІПК.

Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов задоволений частково: визнана протиправною і скасована податкова консультація ДПІ, а в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

ДПІ подала касаційну скаргу, у якій просила скасувати прийняті у справі судові рішення і прийняти нове, яким у задоволенні позову підприємцеві відмовити повністю.

Позиція позивача

Надана ДПІ податкова консультація не відповідає вимогам чинного податкового законодавства, тому є недійсною і підлягає скасуванню.

На чиєму боці суд

Верховний Суд не задовольнив касаційну скаргу ДПІ (Постанова Верховного Суду від 20.05.2021, ЄДРСР, рег. № 97054881).

Аргументи суду

1. Пунктами 52.1 та 52.2 Податкового кодексу (далі – ПК) [тут і далі в редакції, що діє на час виникнення спірних правовідносин. – Ред.] установлено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів [наразі – протягом 25 календарних днів. – Ред.] після отримання такого звернення контролюючим органом. Податкова консультація носить індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому вона надана.
2. Згідно з п. 52.3 ПК за вибором платника податків консультація надається йому в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, має містити: опис запитань, поставлених платником податків, з огляду на фактичні обставини, зазначені у зверненні платника податків; обґрунтування застосування норм законодавства; висновок із питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
3. Податкові консультації, крім узагальнюючих, надаються: в усній формі – контролюючими органами; у письмовій або електронній формі – контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, і підлягають обов’язковому розміщенню на сайті контролюючого органу (п. 52.4 ПК) [наразі – ще й реєстрації в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій. – Ред.].
4. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, які належать до їх повноважень (п. 52.5 ПК).
5. Аналіз наведених норм дає суду підстави дійти висновку про те, що п. 52.4 ПК визначено вичерпний перелік контролюючих органів, що мають право надавати платникам податків ІПК. Із цього випливає, що для отримання ІПК у порядку, установленому ст. 52 ПК, позивач мав звернутися до контролюючого органу обласного рівня, а не до ДПІ (контролюючий орган місцевого рівня) [на сьогодні ДПІ також не уповноважені надавати письмові ІПК, це правило міститься у ст. 52 ПК. – Ред.].

Висновок

У ДПІ, як у контролюючого органу місцевого рівня, немає повноважень надавати податкові консультації в письмовій або електронній формі