Безтоварні операції – усе ще актуальні в актах перевірки

Як вам спростувати висновки органу ДФС, якщо в акті перевірки написано, що ви здійснювали «безтоварні операції»?

Хоча бухгалтери та керівники фірм неодноразово читали та чули про безтоварні операції (інша назва – нереальні) інших платників податків, більшість, коли читає власний акт перевірки, губиться та не розуміє, як таке може бути та як спростувати висновки органу ДФС, що суперечать логіці та здоровому глузду.

Що таке безтоварна операція?

Ви не знайдете визначення «безтоварна операція» в жодному нормативному акті. Час від часу посилання на загадкове словосполучення проскакує в листах ДФС, але вони носять лише інформаційний, а не нормативний характер.

За логікою органів ДФС, безтоварна операція – це коли лише формуються первинні документи, а реальної господарської операції не відбувається. Усе це робиться платниками податків (на думку органів ДФС) задля зменшення об’єкта оподаткування. Якщо ви вже отримали акт перевірки з висновками про те, що ваші господарські операції безтоварні, то ви розумієте про що йдеться.

Якщо ж вам пощастило або ви лише чекаєте на перевірку, то, за логікою ДФС, одним із видів безтоварної операції є такий. Фірма знаходить того, хто надасть їй первинні документи на отримання ТМЦ: видаткові та податкові накладні (або акти виконаних робіт/послуг, якщо йдеться про роботи/послуги). Перераховуються грошові кошти постачальнику (частково або повністю), які потім діляться поміж сторонами безтоварної операції. При цьому фірма-покупець або сама виготовляє такі ТМЦ/роботи/послуги, або купує їх за ціною, значно нижчою за ту, що задекларована (нижча ціна – менше витрат – більший прибуток до оподаткування).

Згідно із ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу (далі – ЦК) фіктивним є правочин, який учинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Як бачимо, за своєю суттю безтоварна операція фактично є фіктивною, але обгорнута в іншу обгортку (має іншу назву). Чому? Тому що визнати правочин фіктивним може лише суд (ч. 2 ст. 234 ЦК).

А звертатися органам ДФС до суду:

1) дорого (зважаючи на розміри судового збору);

2) майже завжди нераціонально, адже, як правило, суб’єкти господарювання діють у межах правового поля, що б там не було відображено в акті перевірки.

Значно легше написати в акті перевірки, що платник податків здійснив безтоварну операцію – нехай доведе, що справді купував товари/роботи/послуги.

Як орган ДФС (ревізори) визначає, чи є господарська операція безтоварною? Як це твердження спростувати?

Зазвичай, коли ревізори стверджують, що фірма мала безтоварну операцію з певним контрагентом, органи ДФС посилаються на акт перевірки такого контрагента. У такому акті сказано, що операції є безтоварними.

Уведення СЕА ПДВ надало нові можливості ревізорам. Так, посадові особи органу ДФС порівнюють інформацію в податкових накладних, які отримав контрагент, із тим, що він продав вашій фірмі. Наприклад, якщо за останні півроку контрагент купував лише мед, а продав вам у цей період автомобільні шини, то ревізори радісно відрапортують, що вами була здійснена безтоварна операція.

Крім того, було і є улюбленим способом визначення «безтоварності» – аналіз податкової звітності контрагента. Наприклад, у вашому акті перевірки вказується, що контрагент згідно з формою № 1ДФ має 1 (або нуль) працівників, немає основних фондів, доходу не отримував.

Якщо ви придбавали транспортні послуги, а в контрагента – жодних авто та водіїв, то це звучить загрозливо для вас, правда ж? Лише звучить. І ось чому.

На що слід спиратися у випадку оскарження висновків акта перевірки та/або податкових повідомлень-рішень:

1. У разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету або/та внесення неправдивих відомостей до податкової звітності негативні наслідки настають саме щодо цієї особи.

Таке твердження цілком узгоджується з висновками у відомій справі Європейського суду із прав людини (далі – ЄСПЛ) «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Більше того, ВАСУ в ухвалі від 08.11.17 р. у справі № К/800/53189/13 підтвердив дане твердження. А 17 січня 2018 року підтвердив і Верховний Суд України в постанові у справі № К/9901/1448/18 (№ 805/6031/13-а).

Зокрема, ВСУ було стверджено, що «поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією».

Це твердження цілком узгоджується із ч. 2 ст. 61 Конституції України, згідно з якою юридична відповідальність має індивідуальний характер. Тобто ми не можемо нести відповідальність за іншу особу – контрагента (продавця/виконавця/замовника).

Отже, ми з вами не знаємо, чи дійсно контрагент не мав найманих працівників, авто тощо, чи, може, він лише вніс неправдиві дані до податкової звітності. Діючим законодавством України, у тому числі Податковим кодексом (далі – ПК), не покладено на платника податків обов'язок перевіряти бухгалтерський, податковий облік іншого платника податків. І якщо, наприклад, ваш контрагент найняв фізичних осіб без оформлення ЦПД чи трудових договорів, це жодним чином не може вплинути на вас.

2. Діючим законодавством України не заборонено залучати до виконання робіт/послуг/постачання ТМЦ інших осіб.

Так, виконавець послуг із перевезення вантажів не повинен мати автівку – достатньо її орендувати. Або знайти іншого платника податків, який погодиться продати товари, виконати роботи/послуги за меншу ціну. Іншими словами, якщо у вашому договорі передбачене залучення субпідрядних організацій – ваш контрагент може бути лише посередником, а не безпосереднім виконавцем вашого замовлення. А отже, такому контрагенту не потрібен великий штат працівників та/або техніки.

Ще раз повторюся, на цей раз цитуючи ухвалу ВАСУ від 29.05.17 р. у справі № К/800/5228/17: «суб'єктам господарювання не заборонено залучати до здійснення фінансово-господарської діяльності інші підприємства чи підприємців на договірних засадах без їх прийняття на роботу, орендувати майно та транспортні засоби».

3. В акті перевірки ревізори фактично кажуть, що ви вчинили фіктивний правочин. Установити фіктивність може лише суд. Є судове рішення про те, що ваш правочин визнано фіктивним? Є вирок суду щодо того, що сторони в господарській операції здійснювали фіктивне підприємництво? Немає? Отже, усе це – припущення (якщо не фантазії) ревізорів, навіть якщо орган ДФС посилається на порушену кримінальну справу стосовно керівника вашого контрагента.

Так, згідно із ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинною у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу (далі – КК) та ч. 1 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу (далі – КПК).

Оскільки обов’язок доведення правомірності збільшення податкових зобов’язань покладено на органи ДФС, то без наявного вироку, що набув законної сили, їх твердження набувають статусу припущень. Звичайно, якщо у вас немає жодних первинних документів, щоб спростувати висновки органу ДФС, то ваші шанси на виграш у суді – майже нульові.

Якщо є вирок щодо посадової особи (керівника) контрагента?

Це дуже погано, але не смертельно.

Перш за все слід з’ясувати, за якою статтею КК засудили керівника контрагента (або підприємця). Якщо за ст. 212 КК (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)) – для нас це чудово. Адже ми з вами не несемо відповідальності за те, що особи, яких ми не можемо контролювати, не сплачують податки (див. справу ЄСПЛ – «БУЛВЕС» АД проти Болгарії») та ст. 61 Конституції).

Якщо ж за ст. 205 КК (фіктивне підприємництво) – у вас можуть бути великі проблеми. Це вбачається із суперечливої судової практики ВАСУ та ВСУ.

Найжахливішою для фірми є постанова ВСУ від 16.01.18 р. у справі № К/9901/1478/18 (№ 2а-7075/12/2670), у якій стверджено, що «…всі первинні документи контрагента позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорком» є неналежними, оскільки вони підписані гр. Особа_1, який значився як засновник та директор Товариства, проте фактично ніякого відношення до вказаного підприємства не має, фінансово-господарською діяльністю не займається, адміністративно-розпорядчі функції керівника підприємства не виконує, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи № 77-00186, порушеної за фактом вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК. Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний із легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».

Зважаючи на приписи ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС), якими передбачено, що «при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду», правова позиція ВСУ звучить не дуже обнадійливо, правда ж?

Але... Але ВСУ у вказаній постанові згадує ст. 358 КК – «Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів». Із цього ми з вами можемо зробити висновок, що якщо посадову особу контрагента засуджено лише за ст. 205 КК, суд не може визнати ваші взаємовідносини з таким контрагентом фіктивними, без дослідження саме ваших взаємовідносин. А отже, вирок сам по собі, без залучення посадових осіб вашої фірми не може впливати на ваші податкові зобов’язання.

Зверніть увагу на ч. 6 ст. 78 КАС – вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набули законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Іншими словами, вирок лише щодо посадової особи вашої фірми має значення у справі про заниження податкових (грошових) зобов’язань та/або вчинення безтоварних операцій.

Водночас слід уважно простежити, чи набув вирок законної сили. Наприклад, станом на 10.02.18 р. кримінальна справа, що нас із вами цікавить, знаходиться на розгляді в апеляційному суді. Отже, вирок ще не набув законної сили (ст. 532 КПК) і посадова особа контрагента є невинною.

Моє твердження повністю узгоджується із практикою ЄСПЛ, зокрема, із правовим висновком у справі Констас проти Греції (§ 36). Так, ЄСПЛ вказує, що «презумпція невинуватості не може припиняти діяти під час апеляційного розгляду лише через те, що провадження в першій інстанції завершилось визнанням особи винною, якщо була подана апеляційна скарга».

Ще одна рятівна зачіпка – вирок набув законної сили 22.02.18 р., а акт перевірки та податкові повідомлення-рішення прийнято в грудні 2017 року. Дивимося ч. 2 ст. 77 КАС. Як вбачається з абзацу другого вказаної норми – в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень (органу ДФС) обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень (податкова) не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з не залежних від нього причин.

Як бачимо, якщо на момент формування акта перевірки вироку не було (він не набув законної сили), то й посилання на такий вирок ревізорами прирівнюється до їх припущень (тобто не є встановленим фактом).

Слід зауважити, що судова практика розділилася за двома напрямами:

1) будь-який вирок стосовно посадової особи контрагента за ст. 205 КК підтверджує, що всі його господарські операції були фіктивними;

2) фіктивними є лише ті господарські операції, що досліджувалися судом у кримінальній справі, за результатами якої винесено вирок.

Останньої точки зору дотримався ВАСУ (хоча його рішення в правовій ієрархії нижче за рішення ВСУ, на нього все одно варто посилатися) в одному з останніх рішень, а саме в ухвалі від 06.12.17 р. у справі № К/800/32202/17. Зокрема, ВАСУ стверджує, що норма ч. 4 ст. 72 КАС (старої редакції) «поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до відповідальності), а не щодо інших осіб. Зважаючи на висновки наявних у даній справі вироків, у цьому випадку не може бути безумовно піддана сумніву вся господарська діяльність платника – позивача».

Що це означає? Задля того, щоб назвати господарську операцію вашої фірми фіктивною (або безтоварною), слід дочекатися вироку щодо керівника вашої фірми. При цьому судом має бути встановлено, що операції, які здійснювала саме ваша фірма, є фіктивними.

Орган ДФС стверджує, що це суперечить постанові ВСУ від 16.01.18 р. у справі № К/9901/1478/18 (ми її вище розглядали). А запитайте тоді у представника органу ДФС: засуджено посадову особу вашого контрагента лише за ст. 205 КК чи в сукупності зі ст. 368 КК? Лише за ст. 205 КК? Чудово, ще раз пояснюємо правову позицію ВАСУ, що повністю узгоджується із ч. 6 ст. 78 КАС.

Якщо вам лише зменшили суму витрат та податкового кредиту з ПДВ – вам пощастило.

Справді. Хоча це і звучить, як знущання.

Як правило, коли ревізори «знімають» витрати та/або податковий кредит із ПДВ, вони просто визнають окрему господарську операцію безтоварною.

За таких обставин спростувати висновки органу ДФС доволі просто. Слід лише мати в наявності видаткові та податкові накладні (або акти виконаних робіт/наданих послуг) та виписки банку (або хоча б платіжні доручення) про перерахування коштів постачальникам/виконавцям. Звичайно, залежно від виду діяльності платника податків відрізнятимуться певні докази, але загальна тенденція – зрозуміла.

Щодо товарно-транспортних накладних (далі – ТТН), що після листа ВАСУ від 02.06.11 р. № 742/11/13-11 набули ледь не сакрального значення, то за наявності інших документів, що підтверджують здійснення господарської операції, ТТН не є документом для формування витрат або/та податкового кредиту з ПДВ. Це, звичайно, якщо ви не замовляли транспортні послуги.

Також звертаю вашу увагу на таке. Якщо за умовами договору постачання (купівлі-продажу) ТМЦ поставляє ваш контрагент-постачальник, відсутність у вас ТТН є цілком природною.

І як указував ВАСУ в ухвалі від 07.06.17 р. у справі № К/800/4282/17: «податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар або наявність у таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати з придбання цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту».

Також слід звернути увагу на те, що правова природа договорів купівлі-продажу (різновидом яких є і договір постачання) визначає таке волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця – на передачу покупцю товару, у покупця – на прийняття товару та його оплату. Правова природа договорів про надання послуг визначає таке волевиявлення сторін: у виконавця – на надання послуги, що споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, у замовника – на споживання відповідної послуги та її оплату.

Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням.

Тобто після виконання договорів унаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату всі правовідносини між ними завершуються. Після цього в кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом.

Іншими словами, в акті перевірки поза увагою органу ДФС залишився той факт, що як платник податків (ви), так і його (ваш) контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення. А контролюючим органом не було доведено, що сторони, укладаючи обумовлені угоди, мали умисел на укладення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, такою, як несплата податків.

Отже, для спростування висновків органу ДФС достатньо мати докази того, що ви та ваш контрагент виконали умови договору – ви оплатили ТМЦ/роботи/послуги, а ваш контрагент їх поставив/надав.

Зверніть увагу! Необхідно також надати документи про використання придбаних ТМЦ/робіт/послуг у вашій господарській діяльності та отримання від цього доходу. Які первинні документи використати як докази? Договори купівлі-продажу/постачання ТМЦ, а також договори виконання робіт/послуг вашим контрагентам-покупцям (замовникам), виписані податкові накладні, а також включення доходів до бази оподаткування.

Якщо ми з вами вже згадали лист ВАСУ від 02.06.11 р. № 742/11/13-11, то слід зауважити таке. Указаним Листом стверджено, що визначальною ознакою реальної господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, якщо внаслідок вашої безтоварної операції зменшилися грошові кошти на розрахунковому рахунку, натомість збільшилися матеріали/товари/основні фонди, то відбулися реальні зміни майнового стану платника податків. Водночас перерахування коштів та створення дебіторської заборгованості теж є зміною вашого майнового стану. За таких обставин доказами правомірності дій вашої фірми є не лише первинні документи (видаткові та податкові накладні, платіжні доручення тощо) але й бухгалтерські регістри (у т. ч. відомості та картки за рахунками: 10, 20, 31, 36, 37, 63, 60, 90, 91).

Якщо вам збільшили доходи та зобов’язання з ПДВ – буде важко, але ситуація не безнадійна

У даному випадку йдеться про тенденцію написання актів перевірок за останні два роки. Наприклад, ревізори стверджують, що ваша фірма продала ТМЦ невідомим покупцям, а гроші (наприклад, на розрахунковий рахунок, або ж згідно із чеками РРО; який саме варіант відображено в акті перевірки, залежить від припущень ревізорів) було передано вашій фірмі як безповоротну фінансову допомогу. Отже, за логікою ревізорів, ви отримали дохід, який задекларували (відвантаження ТМЦ/робіт/послуг невідомим покупцям), та дохід, що не задекларували – гроші ваших реальних контрагентів, які чомусь визнані (гроші) безповоротною фінансовою допомогою.

Цей висновок в акті перевірки з розряду: як довести, що біле – то біле, якщо біле назвали чорним.

Як вони (ревізори) могли таке написати? А вони (ревізори) просто написали, що ваш покупець не подає звітність та не має змоги вести господарську діяльність. Наприклад, ваш покупець у формі № 1ДФ відобразив лише одного працівника, або покупець не задекларував витрат та/або доходів, або немає основних фондів.

Ще один приклад гіпотез ревізорів. Покупець придбав у вас будівельні матеріали, а сам пиляє деревину. Насправді будівельні матеріали йому потрібні для навісу – щоб деревина не змокла. Але в акті перевірки будуть відображені припущення ревізорів на кшталт: торгівля деревиною та будівельні матеріали речі – не сумісні і геть не пов’язані. Тому, за припущенням ревізорів, такий покупець не потребував ваших ТМЦ/робіт/послуг. А отже, ви просто отримали від нього гроші.

Якщо йдеться про безготівкові правовідносини з одним контрагентом, довести реальність господарської операції – не так уже і складно. Показуємо суду видаткову та податкову накладні, довіреність від представника контрагента та виписку банку про отримання коштів від контрагента (якщо товар доставляли ви і у вас є ТТН – взагалі чудово). А ще враховуємо те, що було викладено вище в цій статті (зокрема, про те, що ми не можемо контролювати інших платників податків).

Ревізори збільшили вам зобов’язання за готівковими розрахунками, що були здійснені кінцевим споживачам? Тоді у вас дійсно – проблеми. Але і їх можна вирішити.

Спочатку слід пам’ятати, що це обов’язок органу ДФС – доводити, що ви діяли поза межами законодавства. При цьому слід пам’ятати, що твердження ревізорів на кшталт: «продали невідомо кому без видачі чеку» повинне містити обґрунтування.

Ваша фірма ж завжди всім покупцям видає чеки? Тоді вкажіть на це: надайте Z-звіти та порівняйте розміри проданого товару (ціну) із сумою задекларованого доходу (якщо ви й безготівково продавали – подайте бухгалтерські реєстри за безготівковими операціями, щоб вийти на загальну суму).

Важливо! Облік готівки ведіть окремо від безготівкових розрахунків. Якщо ви реалізуєте товари, то продаж за готівку можна обліковувати на субрахунку 7021, а продаж товарів безготівково – на субрахунку 7022.

Як би там не було, ви можете довести, що все, що ви продали за готівку, – ви оподаткували. Чи могли ви продати ТМЦ комусь іншому і не оподаткувати? Правильна відповідь – ні. А якщо ревізори стверджують, що ви таки продали, то нехай опишуть в акті перевірки, яку кількість ТМЦ ви отримали, яку продали та яка все ще залишається на складі (насправді, це доволі громіздкий процес).

Ви знаєте, що господарські операції були реальними та ви маєте всі необхідні докази. Що робити, коли отримали акт перевірки?

Відповідно до приписів п. 56.4 ПК, ч. 2 ст. 77 КАС установлюється презумпція правомірності рішень платника податку, а обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення (у нашому випадку – податкового повідомлення-рішення) покладається на контролюючий орган (зауваження: якщо ви пропустили строки і до вашої фірми прийнята вимога – у суді ви теж маєте доводити свою невинність). Указане узгоджується із практикою ЄСПЛ. Зокрема, у п. 110 рішення Європейського суду із прав людини від 23.07.02 р. у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Але не розслабляємося! Вам усе одно слід довести свою невинність (готувати первинні та бухгалтерські документи). Хоча, чим менше доказів в органу ДФС, тим вам краще.

Після отримання акта перевірки у вас 5 робочих днів (із дня, що настає за днем отримання акта. Якщо отримали акт 05.02.18 р., то граничним строком є 12.02.18 р.) для подання органу ДФС, що здійснював перевірку, заперечення на акт (п. 86.7 ПК). У разі якщо хочете взяти участь у розгляді ваших заперечень до акта перевірки, зазначте про це в тексті заперечень.

Можете додати до заперечень на акт перевірки додаткові докази (у додатках до заперечень на акт). Однак краще подати оригінали для огляду, коли посадові особи органу ДФС розглядатимуть ваші заперечення. Коли розглядатимуть ваші заперечення? Протягом 7 робочих днів, але вас про це повідомлять не пізніше ніж за чотири робочих дні до дня їх розгляду. Відповідь буде вважатися такою, що належним чином вручена, якщо вручена керівнику фірми (представнику) під розписку або надіслана за вашою адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Як показує практика, ваші заперечення ігноруються (у більшості випадків, хоча вам може й пощастити) та приймається податкове повідомлення-рішення про збільшення ваших грошових зобов’язань (воно (-и) надсилається (-ються) протягом трьох робочих днів, що настають за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків).

У вас 10 календарних днів із дня отримання податкових повідомлень-рішень на їх оскарження до ДФС України. Не забудьте надіслати органу ДФС, який склав акт перевірки та податкові повідомлення-рішення, що ви ці рішення оскаржили (інакше у вас можуть виникнути проблеми). Тепер ви маєте перерву, сповнену надії, від 20 до 60 днів (п. 56.8, 56.9 ПК). Хто знає, може вашу скаргу й задовольнять. Але не розслабляйтеся, перевіряйте пошту та готуйте документи (та їх копії). Не забудьте, до вас може прийти нова перевірка, щоб перевірити обставини, які ви вказали у скарзі (не панікуйте! За безтоварними операціями нові перевірки проводять вкрай рідко).

Якщо скаргу не задовольнили – тепер у вас цілий місяць для підготовки позовної заяви до адміністративного суду (п. 56.19 ПК). Але не забувайте, що за діючим КАС ви маєте надати другий примірник ваших доказів відповідачу – органу ДФС (акт перевірки, декларації можете не надавати – вони є в контролюючого органу).

Водночас ч. 9 ст. 44 КАС дозволяє нам подати документи в електронній формі. Щоправда, Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система ще не підготовлена для такої опції. Тож усі докази поки що – на папері. Однак усе та сама норма (ч. 9 ст. 44 КАС) стверджує, що «якщо обсяг документів є надмірним, суд направляє учасникам справи тільки копії процесуальних документів та повідомлення про можливість ознайомитися з іншими матеріалами в приміщенні суду або через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему». Звичайно, «надмірний обсяг» є оціночним поняттям. Але припускаю, що обсяг від 1 000 аркушів має бути визнаний судом надмірним. Чекаємо на роз’яснення Верховного суду та того, що нам повідомить судова практика.

Про те, як спростувати висновки органу ДФС, які документи надавати, уже було сказано вище. Однак слід звернути увагу на 2 моменти: висновок експерта та свідки. Зазвичай платники податків їх залучають, коли письмові докази дещо суперечливі. Тож, коли прийматимете рішення про залучення експерта та свідка, зважте на таке.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь установленої сили й оцінюється судом разом з іншими доказами (ст. 108 КАС). Тобто якщо у вас є всі первинні та бухгалтерські документи чи навпаки такі документи мають значні недоліки (наприклад, немає підписів), висновок експерта фактично нічого не змінить.

Щодо свідків, то тут слід ураховувати психологічний стан особи. Дехто одразу губиться, починає нервувати, ледь не втрачає свідомість, коли суд приводить його до присяги. Дехто боїться мікрофону (це не жарт). Якось у мене був випадок із двох подібних справ. В одній – ревізор виступала як представник органу ДФС – доводила свою позицію чітко та впевнено. В іншій, вона ж (якраз змінювали назву органу ДФС і вона не мала довіреності) була свідком і пояснювала свою позицію так, ніби кожне її слово – піхотна міна. Залучайте свідків, але будьте дуже обережні.

Профілактика проблеми

У проблемі безтоварних операцій профілактика майже не працює (бюджету потрібні надходження), але ви можете максимально вдосконалити свою доказову базу.

Водночас, коли читаєш на бухгалтерських форумах, що бухгалтер контрагента-покупця вимагає податковий розрахунок форми № 1ДФ чи інші документи, що не передбачені законодавством, стає сумно. Навіщо так ускладнювати життя колег?

Якщо ви (насправді – керівник) вже уклали договір, то ваша фірма апріорі довіряє своєму старому/новому контрагенту. Між іншим, зверніть увагу на ст. 204 ЦК, яка говорить нам, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Це такі випадки:

1) керівником фірми-контрагента є 10-річна дитина або недієздатна особа (недійсність такого правочину прямо встановлена законом);

2) є рішення суду, що ваш правочин є недійсним (наприклад, фіктивним).

Отже, що може зробити бухгалтер, не порушуючи права інших осіб та не перевищуючи своїх повноважень (не забуваймо про колег!).

1. Нагадайте керівнику своєї фірми, що перш ніж укласти угоду, треба перевірити, чи й досі ваш контрагент є суб’єктом господарювання.

Для цього зайдіть на офіційний сайт Мін’юсту та знайдіть свого потенційного контрагента. Якщо контрагент є у реєстрі, то зробіть скріншот із позначенням дати, або візьміть виписку, витяг з Єдиного державного реєстру на паперовій формі в центрі надання адміністративних послуг або нотаріуса (детальніше – у Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, затвердженого наказом Мін’юсту від 10.06.17 р. № 1657/5). Перевірте та зафіксуйте дані з офіційного сайту ДФС про взяття на облік платників податків вашого контрагента https://cabinet.sfs.gov.ua/cabinet/faces/public/reestr.jspx. Якщо ваша фірма – платник ПДВ, тоді перевірте, чи ваш контрагент і досі платник ПДВ, на офіційному веб-сайті ДФС.

2. Фіксуйте всі переміщення товарів.

Наприклад, якщо за договором продавець сам привозить вам ТМЦ, отримайте від покупця ТТН (або залізничну накладну). Формуйте всі документи внутрішнього обліку (так, це забагато роботи, але воно того варте), зокрема: накладну на внутрішнє переміщення; акти передачі зі складу; акти списання ТМЦ на виробництво. Іншими словами, чим більше слідів отримання та переміщення ТМЦ/робіт/послуг від вашого контрагента та їх рух ви маєте, тим легше спростувати висновки акта перевірки.

3. Якщо йдеться про заниження доходів, беріть довіреність у представника вашого контрагента на те, що він уповноважений, скажімо, отримувати ТМЦ від імені вашого контрагента.

Ваші колеги кажуть, що Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (затверджена наказом Мінфіну від 16.05.96 р. № 99) втратила чинність? Справді – втратила. Але ще є ст. 246 ЦК – довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Навіщо вся ця метушня з довіреностями? Вам потрібно буде (сподіваюся, цього не станеться) довести зв'язок між вами та саме цієї фірмою (доводимо, що товар потрапив саме до того контрагента, який указаний у вашому бухгалтерському обліку).

Коли до ПК внесли п. 21.4 (посадова або службова особа контролюючого органу несе перед державою відповідальність у порядку регресу в розмірі виплаченого з бюджету відшкодування через неправомірні рішення, дії чи бездіяльність цієї посадової (службової) особи), у багатьох платників податків з’явилася надія, що ревізори перестануть писати в актах перевірки свої припущення. Побачимо, як воно буде. Але тим платникам, щодо яких акти вже сформовані, допоможе лише суд.

Отже, усі найсуттєвіші питання ми розглянули. Звичайно, усе залежить від виду діяльності вашої фірми. Але найголовніше – не лякатися та не панікувати. Усе, що написане в акті перевірки, є лише припущеннями ревізорів, допоки вони не доведуть зворотного в суді. Але ми з вами теж тепер підготовлені, правда ж?