Запроваджуємо МСФЗ: робочий план рахунків для промисловості

Активний процес переходу вітчизняних підприємств на застосування міжнародних стандартів розпочався у 2012 році. Але багато з них і досі з питань складання фінансової звітності за МСФЗ звертаються за консультаціями до аудиторів. Звісно, витрачаючи при цьому чималі гроші. Чи реально головному бухгалтеру підприємства обійтися без сторонньої допомоги у цьому питанні? Звісно, це цілком можливо, якщо є якісна проформа МСФЗ-звітності та облік ведеться з використанням пристосованого до міжнародних стандартів робочого плану рахунків.

Сергій Рогозний,
аудитор, юрист, менеджер з аудиту,
Міжнародної аудиторської компанії BDO

Перехід на МСФЗ варто починати зі створення проформи, тобто орієнтовної форми майбутньої фінансової звітності з примітками. Це буде легше зробити тим підприємствам, які у попередні роки залучали до підготовки фінансової звітності за МСФЗ досвідчених фахівців міжнародних компаній.

Якщо ж звітність за МСФЗ робитиметься вперше або раніше готувалася без належної ретельності, варто скористатися досвідом акціонерних товариств, що здійснюють подібні види діяльності. Справа у тому, що емітенти цінних паперів зобов’язані оприлюднювати інформацію в порядку, встановленому чинним законодавством і НКЦПФР. Тож рекомендуємо ознайомитися з їхньою звітністю, проаналізувати числові розкриття у примітках і співставити їх з власними потребами.

Враховуємо специфіку

Оскільки чинний в Україні План рахунків у редакції, затвердженій наказом Мінфіну від 09.12.2011 № 1591, не містить субрахунків, підприємства повинні доповнити рахунки субрахунками, які б дали можливість готувати звітність за МСФЗ з усіма необхідними розкриттями. Тобто підприємство має деталізувати робочий план рахунків з урахуванням специфіки своєї діяльності.

Наприклад, під час підготовки приміток про основні засоби до Звіту про фінансовий стан потрібно деталізувати не лише первісну вартість, а й накопичений знос. Рекомендуємо використати для цього такі субрахунки:

• 133 «Знос будинків та споруд»;
• 134 «Знос машин та обладнання»;
• 135 «Знос транспортних засобів»;
• 136 «Знос інструментів, приладів, інвентарю»;
• 139 «Знос інших основних засобів».

Аналогічним чином можна доповнити рахунки запасів, а також дебіторів і кредиторів.

У звіті про сукупний дохід відповідно до п. 99 IAS 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» підприємство має надати аналіз витрат на основі класифікації, що базується або на характері витрат, або на їх функції в рамках підприємства. Вибір залежить від того, який з цих підходів забезпечує більш обґрунтовану та доречну інформацію. Великі та середні підприємства частіше обирають класифікацію за функцією витрат. Але в такому разі відповідно до п. 103 IAS 1 потрібно давати розкриття за елементами хоча б за собівартістю реалізації, а ще краще і за рештою витрат.

Не рекомендуємо суттєво змінювати субрахунки за рахунком 90 «Собівартість реалізації». Адже вони повинні відповідати субрахункам з виручки від реалізації. Але прямі виробничі витрати можна деталізувати шляхом введення таких субрахунків.

До рахунку 23 «Виробництво»:

• 231 «Витрати сировини й матеріалів»;
• 232 «Витрати на персонал»;
• 233 «Амортизація»;
• 234 «Витрати на поточні ремонти та обслуговування виробничих основних фондів»;
• 235 «Витрати енергії та комунальні послуги»;
• 239 «Інші витрати виробництва».

До рахунку 91 «Загальновиробничі витрати»:

• 911 «Матеріальні витрати»;
• 912 «Витрати на загальновиробничий персонал»;
• 913 «Амортизація виробничого обладнання»;
• 914 «Витрати на поточні ремонти та обслуговування загальновиробничих основних фондів»;
• 915 «Витрати енергії та комунальні послуги»;
• 919 «Інші загальновиробничі витрати».

До рахунку 92 «Адміністративні витрати»:

• 921 «Матеріальні витрати»;
• 922 «Витрати на адміністративний персонал»;
• 923 «Амортизація обладнання загального призначення»;
• 924 «Витрати на поточні ремонти та обслуговування основних фондів загального призначення»;
• 925 «Витрати енергії та комунальні послуги»;
• 926 «Банківські послуги»;
• 929 «Інші адміністративні витрати».

Рекомендації

1. Доповніть план рахунків субрахунками залежно від специфіки діяльності вашого підприємства.
2. Не варто відкривати надто багато субрахунків. Зазвичай достатньо 5–8. За допомогою їх можна розкривати понад 90 % статей, а решту відносити до категорії інших.
3. Скористайтесь досвідом акціонерних товариств, які мають схожі види діяльності. Їх звітність можна знайти у відкритих джерелах.

Дата підготовки
07.07.2014