Доплата ЄСВ до мінімального внеску в разі сумісництва та суміщення: у чому різниця?

На багатьох підприємствах є працівники, які суміщають різні посади або працюють за сумісництвом, маючи інше основне місце роботи. Виникає запитання: як нарахувати ЄСВ за такими працівниками? У яких випадках бухгалтерові необхідно донараховувати ЄСВ до мінімального внеску (брати як базу МЗП), а в яких цього не слід робити.

Для того щоб відповісти на це запитання, нагадаємо основні відмінності між поняттями «сумісництво» і «суміщення». Саме із цих відмінностей і випливає відповідь.

На жаль, КЗпП не містить визначень термінів «сумісництво» і «суміщення».

Але зі ст. 105 КЗпП ясно, що працівники мають право виконувати разом з основною роботою, передбаченою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) у того самого роботодавця – без звільнення від своєї основної роботи. У такому разі працівникові проводиться доплата за суміщення професій (посад).

Як правило, така доплата становить відсоток від окладу суміщуваної посади, обумовленої в колдоговорі або іншому внутрішньому документі роботодавця. Проте доплата може бути виражена і у фіксованій сумі, і у вигляді різниці між окладами (окладом за посадою на основному місці роботи та окладом за суміщуваною посадою). При цьому окремий трудовий договір на суміщення не укладається, а доплата за суміщення є частиною зарплати працівника за основним місцем роботи.

А що сказано про сумісництво? Абзац другий ст. 21 КЗпП передбачає право працівника реалізувати свої здібності до продуктивної та творчої праці шляхом укладення трудового договору з одним або одночасно кількома роботодавцями.