Підписуйся на інформаційну страховку бухгалтера
Підписатися

Оксана Продан: «На екрані говорять одне, а діють інакше»

«Воїн підприємства» – таке незвичне словосполучення напрошується у зв’язку із прийняттям Закону від 15.01.15 р. № 116-VIII (далі – Закон №116), який передбачає чергову порцію «мобілізаційних» новел для військовослужбовців та роботодавців. Нові законодавчі зміни призвели до конкуренції норм КЗпП. Як зрозуміти розбіжності між ст. 36 та 119 КЗпП? Про ці та інші нюанси законотворчості розповідає Оксана Продан, народний депутат України, перший заступник голови Комітету з питань податкової та митної політики Верховної Ради.


1 из 1

Оксана Петрівна Продан (Поліщук) народилася 16 квітня 1974 року в Чернівцях. У 1996 році закінчила Чернівецький державний університет (міжнародна економіка), у 2000-му – Інститут статистики, обліку та аудиту (аудитор), а у 2002-му – Чернівецький національний університет (правознавство). З березня 2005 року – член Громадської ради при Державній митній службі, секретар Ради імпортерів при Кабінеті Міністрів. З липня 2005-го – заступник голови Ради з питань зовнішньоекономічної діяльності при Кабінеті Міністрів. Із червня 2008-го – голова Ради підприємців при Кабінеті Міністрів. У листопаді 2010 року під час протестних акцій (проти прийняття Податкового кодексу) брала участь у переговорах із представниками уряду.
Голова громадської організації «Всеукраїнське об’єднання підприємців малого та середнього бізнесу «Фортеця». Народний депутат України 7-го скликання, перший заступник голови парламентського комітету з питань податкової та митної політики. Заміжня, виховує двох доньок.


– Оксано Петрівно, як Ви оцінюєте Закон № 116? Передбачалося, що він буде спрямований на вдосконалення механізму соціального захисту громадян, які проходять військову службу під час особливого періоду. Хотіли як краще, а що вийшло? За чий рахунок буде забезпечено такий соцзахист? За рахунок роботодавців, у яких ці люди працювали до призову?

– Питання не лише в Законі № 116, хоча й він не є бездоганним. Ідеться про комплексну проблему. В її основі – бажання деяких чиновників перекласти свої прорахунки на плечі бізнесу та людей. Це породжує недовіру до влади, а зрештою веде до вкрай негативних наслідків і гальмує зміни в країні.

Проблему, пов’язану з виплатою компенсацій роботодавцям, створив Кабмін своєю бездіяльністю. За більше ніж півроку уряд не спромігся прийняти постанову, яка б регулювала це питання. Законодавча норма є, а ось документ, що прописує механізм її реалізації, надовго застряг у довгих урядових коридорах. Напевно, це було свідоме рішення. І лише після цілої низки звернень, у тому числі й моїх, а також набрання чинності Закону № 116, Кабмін підготував відповідний порядок.

1 из 1

З 8 лютого 2015 року за працівниками, які були призвані під час мобілізації і продовжують військову службу у зв’язку із підписанням контракту з командуванням, зберігаються місце роботи (посада ) і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форми власності, більше ніж на один рік.


– Отже, за мобілізованим працівникомі надалі зберігаються місце роботи, посада та середній заробіток на підприємстві? Навіть незважаючи на закінчення передбаченого законом строку – до одного року?

– Так, зберігаються. У Законі № 116 є норма, згідно з якою за мобілізованими працівниками, які продовжують військову службу за контрактом, зберігається посада і середній заробіток більше ніж на один рік. Що стосується того, за чий рахунок буде забезпечено соцзахист мобілізованих працівників, то у 2015 році в бюджеті передбачено 1,8 млрд грн. на компенсації роботодавцям. Є Порядок, відповідно до якого компенсувати підприємствам виплати середнього заробітку буде Міністерство соціальної політики через обласні департаменти соцзахисту, а ті, у свою чергу, через районні (міські) управління. Питання лише в тому, чи вистачить цих коштів. Усе залежить від ситуації на сході країни і від того, скільки хвиль мобілізації буде проведено. Не виключено, що виникне необхідність у збільшенні такого фінансування.

Також відкритим залишається питання виплати компенсацій за 2014 рік. Переконана, що уряду варто повернути витрачені кошти за минулі періоди. Особисто я буду на цьому наполягати. Кабінет Міністрів повинен зрозуміти, що замовчати цю проблему або просто про неї забути, не вийде. Це найгірша стратегія поведінки з усіх можливих варіантів. Сьогодні люди не «проковтнуть» таку зневагу, коли на екрані говорять одне, а діють інакше.

1 из 1

Згідно із змінами, внесеними до ч. 3 ст. 119 КЗпП, «мобілізаційно-трудові гарантії» не поширюються на працівників, які вирішили служити за контрактом у мирний час, а не у період мобілізації чи воєнного стану. Отже, їх можна звільнити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Що стосується виплати середнього заробітку мобілізованим працівникам (військовослужбовцям-контрактникам), то ці кошти повинні компенсувати за рахунок держбюджету.


– Чому Верховна Рада не визначила чітко період, протягом якого слід зберігати середній заробіток за «воїном підприємства»? Із норми ч. 4 ст. 119 КЗпП не випливає, що місце роботи та середній заробіток потрібно зберігати тільки у період військової служби за першим контрактом, наприклад, перші п’ять років. Як тоді бути? І чому тут уже не згадується компенсація середнього заробітку з бюджету?

– Розмитість цієї норми можна пояснити хіба що невизначеністю ситуації на фронті. Поки що у нас дуже хиткий мир. Він може бути порушений будь-якої миті. Недарма кажуть: хочеш миру – готуйся до війни. Ймовірність активізації бойових дій існує. А відтак прогнозувати, скільки ще будуть служити мобілізовані працівники, частина з яких – контрактники, дуже важко. Інша річ, що строк служби не може бути безкінечним.

– Наразі відкритим залишається ще одне питання: як проінформувати роботодавця про прийняте «воїном підприємства» рішення – продовжити службу вже за контрактом? У який строк і як саме він повинен це зробити?

– У законодавстві про це нічого не сказано. Думаю, що має бути певна взаємодія між мобілізованим працівником, військовим командуванням та самим підприємством. Формат цивілізованих стосунків передбачає, що про такі рішення обов’язково треба повідомляти роботодавця (при можливості – в індивідуальному порядку). Адже керівник підприємства має право знати, які плани у його працівника і чи варто на нього розраховувати в найближчому майбутньому. Це нормальна трудова етика. Хоча ці моменти можна виписати і в окремому підзаконному акті.

– Зміни у ст. 119 КЗпП не узгоджуються із п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Останнім установлено, що підставою для розірвання трудового договору є «призов працівника... на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року». Якщо керуватися цією нормою, то в ситуації, коли строк призову під час мобілізації конкретного працівника перевищить один рік, у перший же день другого року служби його слід звільнити. Однак в окремих випадках ст. 119 КЗпП забороняє це робити. Як бути?

– У такій ситуації Верховній Раді варто внести зміни до законодавства, привести все до одного знаменника. Адже неузгодженість між різними нормами може призвести до серйозних наслідків – кожен буде трактувати закони так, як йому вигідно. Це неприпустимо. Закон має бути один для всіх.

1 из 1

Парламент уточнив період, протягом якого роботодавець зобов’язаний зберігати місце роботи та середню зарплату за «воїном підприємства» – із початку проходження військової служби і до прийняття рішення про демобілізацію, але не більше одного року. Проте питання щодо звільнення з роботи такого працівника-воїна й досі залишається невирішеним.


– Свого часу Ви були одним з ініціаторів запровадження податкового компромісу. Які підстави для проведення перевірок платників податків, котрі подають уточнюючі розрахунки?

– Підставою для проведення документальної позапланової перевірки є подання розрахунків за періоди, щодо яких не була здійснена документальна перевірка. При цьому позапланова перевірка проводиться виключно з питань, що стосуються витрат, які враховуються при визначенні об’єкта обкладення податком на прибуток підприємств та/або суми завищення податкового кредиту з ПДВ.

– Яка подальша доля законопроекту від 04.12.14 р. № 1265 щодо посилення відповідальності посадових осіб контролюючих органів?

– Цей проект знаходиться на розгляді в парламентському комітеті. Працюю над тим, щоб його внесли до порядку денного і підтримали у сесійній залі Верховної Ради.

– Доволі актуальними для бізнесу є питання, пов’язані з вилученням майна та проведенням обшуку з боку правоохоронців. Про це свідчить Ваш законопроект від 19.02.15 р. № 2181, який обіцяє зв’язати руки недобросовісним чиновникам. У чому його суть?

– Цей документ зобов’язує слідчих надавати копію протоколу особі, у якої було вилучено майно. Діючий Кримінальний процесуальний кодекс віддає це питання на відкуп слідчим. Водночас цей кодекс нікого не зобов’язує надавати протокол обшуку з описом вилученого майна. Унаслідок цього неможливо довести, що у вас щось забрали, а потім не віддали. Це стимулює рейдерство з боку правоохоронців. Ми знаємо багато випадків, коли проводили обшуки з вилученням майна, через деякий час підозри знімалися, але повернути втрачене вже не вдавалося. Прийняття законопроекту № 2181 зв’яже руки недобросовісним правоохоронцям. Коли вони будуть розуміти, що все задокументовано, бажання прихопити чуже поменшає.

– Що нового слід очікувати бізнесу найближчим часом? Поділіться Вашими думками і прогнозами щодо подальшого розвитку соціально-економічної ситуації в країні.

– У контексті того, що відбувається в Україні, пропоную замість слів «слід очікувати» вживати іншу фразу – «треба вимагати». На мій погляд, вимагати необхідно європейських умов ведення бізнесу, прозорої та простої системи адміністрування податків тощо. Без цього ми просто не зможемо довести наше право на власну державу.

Потрібно чітко усвідомлювати: корупційна система чинить нам опір. Є великий пласт політиків і чиновників, які не хочуть реальних змін. Здолати цей опір ми зможемо лише за умови, що будемо спільно діяти, тиснути на владу й вимагати від неї відповідних дій. Можу привести приклад із своєї парламентської практики. Аби «провести» той чи інший законопроект, необхідний для економіки, дуже часто слід докласти надзусилля. Без підтримки малого і середнього бізнесу, експертів, підприємницьких асоціацій, це робити дедалі важче.

Якщо кожен із нас намагатиметься внести свій посильний вклад у спільну справу, наша країна дуже скоро зміниться до невпізнанності. Наш народ заслуговує на краще життя. Тому я вірю, що так і буде. І це надає мені сил у роботі.

Розмову вів Валентин Ковальський

Коментарі до матеріалу

Оформити передплату на розділ «Комерція»

Найповніша бібліотека безпечних рішень з бухобліку, податків та права

4428 грн. / рік

Купити

Кращі матеріали