Потрібно зміцнити інститут податкових конcультантів

Нині в Україні спостерігається досить низький рівень податкової культури, нерозуміння певних норм законодавства та неоднозначне їх тлумачення як платниками податків, так і фіскальними органами, що призводить до виникнення конфліктних ситуацій. На цьому тлі все більшої популярності набуває професія податкового консультанта, який не лише допомагає оптимізувати податкові питання, але й може стати посередником між державою і платником податків.

Про особливості професії та перспективи її розвитку – розмова з юристом, адвокатом, податковим консультантом та директором ГО «Палата податкових консультантів» Ларисою Антощук.
 

Антощук Лариса Петрівна – директор громадської організації «Палата податкових консультантів», партнер юридичної фірми «Такс Терра». Закінчила Національний університет «Острозька академія» (правознавство), Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі (міжнародне право). Спеціалізується на питаннях оподаткування та розмитнення. Представляє інтереси клієнтів в адміністративних та господарських спорах. Розвиває інститут податкових консультантів в Україні.

– Що ця професія означає у світі?

– Податкові консультанти – це, насамперед, незалежні професіонали, які є посередниками між державою та клієнтом (платником податків – юридичною чи фізичною особою, навіть державним органом). Можна сказати, що вони є своєрідними модераторами діалогу між фіскальним органом та платником податків, але в рамках наданих державою прав та обов’язків. Податкові консультанти (ще їх називають податковими адвокатами чи радниками) є спеціалістами у галузях фінансового обліку, податкового законодавства та пов’язаних із ним сферах і основною метою своєї діяльності вважають мінімізацію податкових ризиків юридичних та фізичних осіб.

Для податкових органів вони є дорадчими партнерами, які працюють у межах закону і не підтримують дій клієнтів щодо ухилення від сплати податків. У деяких країнах навіть є законодавчо встановлений обов’язок надавати держорганам інформацію про порушення, які допускає клієнт. Податкові органи усвідомлюють, що підготовлена та перевірена податковим консультантом звітність є якісною, тому й часу на її перевірку витрачається значно менше, адже професійно складений звіт власне передбачає, що перевірити його можна набагато швидше, аніж самойстійно заповнену фізичною особою декларацію.

– У яких сферах надають послуги податкові консультанти?

– Йдеться не лише про надання консультацій або інформації про те, як застосовувати ту чи іншу норму закону. Це й оформлення  первинних документів, підготовка шаблонів договорів та актів, ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності, представництво клієнта в суді і навіть напрацювання законопроектів, які передаються профільним організаціям, державним органам для подальшої імплементації. Наприклад, у Німеччині 34 % усіх послуг, де працюють податкові консультанти, – це податкове консультування, 36 % – складання річної фінансової та податкової звітності, 18 % – загальний аудит, 7 % – загальний консалтинг і 5 % – інші послуги. У Польщі це в основному представництво інтересів клієнтів у судах та складання звітності.

Для клієнтів (фізичних і юридичних осіб) податкові консультанти є також добрими помічниками, адже, як професіонали, вони прагнуть, аби кожна операція відповідала вимогам чинного законодавства. Вони організують ведення обліку, захищають від  прямого контакту із податковими органами, що можна розцінити як свого роду протидію корупції, захист від неправомірного донарахування податків.

– Нині багато уваги приділяють регулюванню професії. А якими є світові тенденції?

– У світі до врегулювання професії податкового консультанта існує два підходи. В одних країнах вона регулюється на рівні закону, в інших – на основі саморегулювання. Зокрема, відповідне законодавство ще з 1950 року існує в Австрії, Угорщині, Німеччині. У Японії та Польщі на законодавчому рівні питання було врегульоване у 1997 році. Дещо раніше – у 1992-му – закони ухвалили в Киргизії, Південній Кореї, Хорватії, Румунії, Чехії, а у 1993 році таку ж модель законодавчого окреслення професії обрала Словаччина. Водночас у низці країн, зокрема Бельгії, Великій Британії, Нідерландах, Іспанії, Швейцарії, Ірландії, у країнах Скандинавії та Балтії, обрано модель добровільного членства і регулювання професії в рамках самоврядних організацій. При цьому в одній країні може існувати декілька самоврядних організацій, кожна з яких запроваджує власні стандарти якості, що не завжди відповідає інтересам платників податків чи самої держави.

Зверніть увагу, в Німеччині ця професія – одна з найстаріших. Насправді в Європі у 50-х роках якраз Німеччина була першою країною, яка прийняла закон про податкових консультантів. Туди пішли працювати переважно аудитори, на відміну від Польщі, де основу професії становлять адвокати, юристи. У Німеччині професія є настільки популярною і затребуваною у суспільстві, що за 10 років з’явилося 20 тисяч додатково сертифікованих податкових консультантів. Нині у цій сфері їх налічується майже 90 тисяч, з яких 70 % – індивідуальні консультанти, 14 % – товариства і 16 % – організації ТОВ, АТ.

Загалом же у ЄС працює майже 200 тисяч сертифікованих податкових консультантів, а Європейська фіскальна організація (Confédération Fiscale Européenne), створена ще у 1959 році, нині об’єднує 26 національних організацій із 24 країн Європи, які представляють 100 тисяч сертифікованих податкових консультантів.

– Яка модель, на ваш погляд, є ефективнішою?

– Досвід свідчить, що ефективнішою виявляється та система, де професія регулюється законом. Як бачимо, нині в більшості європейських країн прийнято закони про податкове консультування або про податкових консультантів, яких виділяють в окрему професію за аналогією з професіями аудиторів, адвокатів, частково бухгалтерів, для яких створено спеціальне законодавство.

Я особисто бачила, як працює закон у Польщі. У них ще в 1997 році було прийнято законодавство про податкових консультантів і наразі там більше 15 тисяч професійних кваліфікованих податкових консультантів. З ними постійно спілкуються податкові органи, узгоджують суперечливі питання і навіть приходять на тренінги в Національну палату податкових консультантів Польщі. На моє переконання, від нашої найближчої європейської сусідки у деяких процесах ми відстаємо на 15–20 років.

– Що регулюють в ЄС?

– Європейські країни дійшли висновку, що потрібно насамперед відслідковувати якість послуг. Людина, яка отримує сертифікат, вже пройшла навчання, склала іспит і щороку підвищує свій освітній професійний рівень. Це те ж саме, що нині практикується в адвокатурі й аудиті.

Додамо також, що якість професії забезпечується ще й тим, що податкові консультанти зобов’язуються страхувати ризики своєї діяльності, тобто за шкоду, завдану третім особам, вони відповідають страховкою. Точніше, страхова компанія відповідає перед платником податків за неякісно надані послуги. Ліміти установлено немалі. Наприклад, у Словаччині страхове покриття у випадку, якщо податковий консультант надав неякісну інформацію, що завдала шкоди третій особі, становить 100 тисяч євро, а в Німеччині – 250 тисяч євро на рік.

Окрім цього, участь у професійній організації передбачає дисциплінарні стягнення щодо тих представників професії, які неякісно працюють на ринку або неетично поводяться.

– Як ви бачите регулювання професії в Україні?

– Нам потрібно перш за все зміцнити інститут податкових консультантів, дати їм певну автономію у вигляді окремої професійної організації. На мою думку, з усіх існуючих нині громадських організацій має бути створена єдина парасолькова організація, яка б зібрала усіх податкових консультантів у професійну спільноту і надавала освітні програми для тих, хто хоче працювати у професії, сертифікувала, слідкувала за якістю наданих послуг на ринку і, можливо, частково взяла на себе функції видачі експертних висновків щодо тих болючих питань застосування податкового законодавства, в яких не можуть неупереджено розібратися ні суди, ні фіскальні органи.

Наприклад, у Киргизстані, який теж є пострадянською країною, 15 років тому була створена Палата податкових консультантів. При ній діє Експертна рада, до якої входить 9 відомих вчених, колишні судді, працівники державних фіскальних органів. Якщо до них звертаються за тлумаченням податкового законодавства, вони видають експертний висновок. Спочатку цей документ розцінювався як індивідуальний додатковий доказ, який використовувався платниками податків у суді. Нині ця процедура стала настільки затребуваною, що без експертного висновку Палати податкових консультантів Киргизстану суди країни не розглядають податкові спори.

Я вважаю, що це історія успіху, яка потенційно може бути використана й в Україні, якщо створити сильну спільноту, на яку будуть зважати державні фіскальні органи. У кінцевому підсумку це піде на користь і державі, і судам, і самим платникам податків. Далі можна говорити про розроблення й ухвалення спеціального закону про податкове консультування. Альтернативою може стати винесення питання в окремий розділ Податкового кодексу.

– Якими є перспективи розвитку професії в Україні на найближчий період?

– Ще раз повторю, хотілося б мати спеціальний закон, яким би регулювалася професія. У ньому варто прописати умови та порядок допуску до професії податкового консультанта, зокрема рівень кваліфікації, особисті якості, необхідність проходження іспиту, склад екзаменаційної комісії та інші моменти, а також права та обов’язки клієнта і держави, наприклад, дотримання інтересів клієнта, конфіденційність діяльності, відповідальність за шкоду в умовах обов’язкового страхування професійних ризиків, контроль якості послуг.

Там же можна регламентувати порядок створення та функціонування Реєстру податкових консультантів, який могло б вести професійне об’єднання, вимоги щодо сумісності та умови існування Національної палати, що об’єднуватиме професійних податкових консультантів.

– Якими при цьому будуть функції професійного об’єднання?

– До його першочергових завдань відношу розробку і затвердження стандартів професії – Положення про професійну етику. Там мають бути окреслені норми щодо взаємодії із державними органами, дисциплінарна відповідальність за порушення принципів податкового консультування і тому подібне. Професійне об’єднання повинне також установлювати правила діяльності у сфері податкового консультування, адмініструвати Реєстр податкових консультантів, організовувати навчання та проводити кваліфікаційні іспити податкових консультантів. До компетенції професійного об’єднання також має входити розробка пропозицій до податкового законодавства, адже кому як не податковим консультантам знати, як оптимізувати цю роботу. І найголовніше – професійне об’єднання повинне забезпечувати широким інструментарієм для навчання, підвищення кваліфікації, базами даних поточної аналітики. Цей інструментарій має бути доступний кожному податковому консультанту, навіть тим, хто практикує у невеликих селах.

На шляху становлення професії бачу багато каменів, але певна, якщо цей шлях вірний, то ті, хто заражені ідеєю зміцнення інституту податкових консультантів, обов’язково досягнуть поставленої мети. Від цього виграє і держава, і платники податків.

Бесіду вела Ольга Марчук