Лариса Антощук: «Агресія проти бізнесу викликана дефіцитом бюджету»

У травні виповниться рік із моменту, коли Міністерство доходів і зборів перейменували на Державну фіскальну службу. Проте, як і раніше, податківці доволі часто проводять свої перевірки заради перевірок, тобто донарахувань до держбюджету. Про це свідчать численні позови, пов’язані з податковим тиском на бізнес. Як відстояти свої права у суді? Як захистити себе від небажаних податкових наслідків? На ці та інші запитання відповідає директор громадської організації «Палата податкових консультантів», партнер юридичної фірми «Такс Терра», адвокат Лариса Антощук.

Антощук Лариса Петрівна – директор громадської організації «Палата податкових консультантів», партнер юридичної фірми «Такс Терра». Закінчила Національний університет «Острозька академія» (правознавство), Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі (міжнародне право). Спеціалізується на питаннях оподаткування та розмитнення. Представляє інтереси клієнтів в адміністративних та господарських спорах. Розвиває інститут податкових консультантів в Україні.

– Ларисо Петрівно, загальновідомо, що податкові перевірки дуже рідко закінчуються нічим. Якщо контролерам не вдається знайти реальні порушення податкового законодавства, їм доводиться описувати в акті перевірки спірні порушення або притягувати їх за вуха. А все для того, щоб виконати план донарахувань. Які є процедури оскаржень таких актів?

– Насамперед варто звернути увагу на податкові повідомлення-рішення (далі – ППР), через які донараховують податкові зобов’язання з ПДВ, податку на прибуток чи ПДФО. По суті, йдеться про індивідуальні рішення податківців щодо конкретних суб’єктів господарювання. Якщо розширити цю тематику, то слід нагадати, що органи ДФС також видають роз’яснення, нормативно-правові акти, про які у нас говорять доволі рідко. Що стосується оскарження ППР, то ця процедура передбачає два варіанти: адміністративне (звернення зі скаргою до вищої інстанції ДФС) та судове, тобто за процедурою адміністративного судочинства.

– Свого часу у додатку до держбюджету була така графа: «Надходження від штрафів та фінансових санкцій» (код 230000). Наприклад, у держбюджеті-2002 сума цих донарахувань передбачалася у розмірі 104 млн грн. Фактично податківці щороку планували кількість подібних порушень із боку бізнесу. У держбюджеті-2015 такої чітко фіксованої цифри немає, але негласні вказівки ДФС, напевно, залишилися. Чи означає це, що і сьогодні контролюючі органи приходять на підприємства саме з метою донарахування коштів до державної казни?

– Така тенденція, на жаль, залишається й досі. Цей пострадянський атавізм ще «живе» у нашому державному бюджеті. Звичайно, неможливо передбачити суму донарахувань через штрафні санкції. Проте якщо такі суми все ж таки прогнозуються, то повинні бути й відповідні вказівки зверху. Я переконана, що керівництво ДФС спускає вниз свої плани з метою донарахування податкових зобов’язань суб’єктам підприємництва. На мій погляд, агресія проти бізнесу викликана дефіцитом бюджету. І це цілком закономірно: кошти шукають там, де вони генеруються. На словах керівництво ДФС заявляє, що таких планів донарахувань не існує, але на ділі інспектори продовжують керуватися «інструкціями» й чинити тиск на бізнес.

Один із ключових факторів успішного спору з органами ДФС – чітке й обґрунтоване заперечення на податкове повідомлення-рішення. У разі звернення до суду варто заперечувати факти, що не були встановлені під час перевірки, а також спростовувати перекручення і довільне трактування контролерами норм податкового законодавства.

– Поясніть, будь ласка, ще один момент: згідно із п. 86.7 ПК у разі незгоди з висновками, викладеними в акті перевірки, платник податків має право подати свої заперечення протягом п’яти робочих днів після отримання акта (довідки). Водночас законодавство не передбачає можливості оскарження самого акта перевірки. Як у таких випадках отримати правову оцінку акта та рішень податкової?

– Акт є службовим документом, у якому інспектор фіксує всі порушення, які, на його думку, вчинив суб’єкт господарювання в податковому обліку. Ці акти використовуються контролюючими органами як докази, причому єдині: саме на них посилаються податківці, обґрунтовуючи свою позицію в суді. Доволі часто у таких актах – набір безглуздих фраз із традиційно коротким висновком: мовляв, порушено таку-то норму Податкового кодексу, що призвело до заниження такого-то податкового зобов’язання чи завищення такого-то податкового кредиту. Якщо платник податку не згоден із висновками акта, то він має право подати заперечення протягом п’яти робочих днів із дня отримання акта (п. 86.7 ПК). Заперечення краще подавати через канцелярію органів ДФС або поштою (дата відправлення – дата штемпеля на конверті). За висновками акта (протягом 10 днів із моменту його вручення) інспектори готують ППР (одне чи декілька – залежно від суми донарахувань). Ось це ППР і є підставою для звернення до адміністративного суду та проведення публічно-правових спорів між владою і бізнесом. Отже, в суді оскаржують або ППР, або нормативно-правовий акт суб’єкта владних повноважень (наприклад, ДФС), або певні дії контролюючих органів.

– Можете навести приклади незаконних дій органів ДФС?

– Скажімо, податківці поширили недостовірну інформацію про якесь підприємство або без відома суб’єкта господарювання у його базі даних відкоригували певну інформацію (щодо сплати ПДВ, ПДФО або податку на прибуток). Аби припинити такі дії органів ДФС, представники постраждалих підприємств повинні звернутися до суду.

– Що робити в разі отримання податкового повідомлення-рішення?

– Перш за все не слід забувати, що на оскарження ППР відведено лише 10 днів. Якщо ви не вклалися у цей строк, то на 11-й день вважається, що із таким податковим зобов’язанням підприємство погодилося. У такому разі контролюючі органи можуть накласти адміністративний арешт на майно чи рахунки в банках (до вирішення справи по суті). У зв’язку із цим діяльність підприємства може бути заморожена. Аби цього не сталося, на дії контролерів потрібно вчасно реагувати. Детально аналізуйте їх акти, визначайте, наскільки безпідставними є вказані порушення. Якщо суб’єкт підприємництва знає, що рішення про донарахування є цілком справедливе, то не варто витрачати час на судову тяганину. Коли йдеться про двозначність трактування норми закону, доцільно скаржитися до вищої інстанції ДФС або подавати позов до суду. При цьому можна скористатися практикою Європейського суду з прав людини, яка теж є джерелом права в Україні.

У разі незгоди з результатами перевірки необхідно викласти свої зауваження і лише після цього підписувати акт перевірки. В акті повинні зазначатися лише достовірні (задокументовані) факти, а не припущення чи опосередковані висновки контролерів. Відмова підписати акт перевірки не звільняє платника податків від сплати грошових зобов’язань, визначених органом ДФС.

– Як правильно оформити позовну заяву?

– Вимоги до позовної заяви містяться у статті 106 Кодексу адміністративного судочинства. У заяві зазначають такі дані: найменування адміністративного суду, ім’я позивача, його адресу (поштову та електронну), телефонний номер, зміст позовних вимог, перелік документів та інших матеріалів. Свою позицію треба чітко обґрунтувати, посилаючись на норми законодавства та інші нормативно-правові акти. Викладені аргументи мають спростовувати необґрунтовані висновки акта. Тобто потрібно довести, що даний акт не може бути доказом для цілей адміністративного судочинства.

– Наскільки ефективною може бути спроба адміністративного оскарження, тобто шляхом звернення до вищої інстанції ДФС? Може, все-таки краще не гаяти час і відразу звернутися до суду?

– Якщо вірити офіційним заявам, то органи ДФС нібито задовольняють майже кожне п’яте звернення підприємців. Проте із власного досвіду можу сказати, що ситуація виглядає інакше: зі ста скаржників щасливчиком може стати лише один. Інколи трапляються й доволі прикрі випадки. Так, під час адміністративного оскарження міські органи ДФС зобов’язали районних інспекторів донарахувати підприємству нові податкові зобов’язання. Таким чином, суб’єкт господарювання був змушений через суд оскаржувати вже не одне, а два ППР. Ще одна неприємність для бізнесу може бути пов’язана з розширенням пакету документів, наданих під час адміністративного оскарження. Сам факт отримання додаткових документів є підставою для повторної позапланової перевірки та проведення нових донарахувань із боку контролюючих органів. Отже, адміноскарження може призвести до негативних наслідків для самого підприємства. А ось під час судового позову такі несподіванки не виникають.

Акт податкової перевірки є основним доказом, на підставі якого виноситься податкове повідомлення-рішення про визначення грошових зобов’язань платника податку. Аргументовані заперечення на такий акт є дуже важливою ланкою у всьому процесі оскарження податкового повідомлення-рішення. З акта перевірки необхідно виписати всі суперечності, перекручення та безпідставні твердження, щоб порівняти їх з об’єктивними даними, наведеними у своїх запереченнях.

– За статистикою, наведеною на одному із Ваших семінарів, зарубіжні суди скасовують значно більше рішень контролюючих органів, аніж українські. Так, у Німеччині цей показник перевищує 70 % усіх поданих оскаржень. Невже німецькі податківці працюють гірше від наших?

– Ця статистика показує, наскільки серйозно зарубіжні суди відносяться до публічно-правових спорів. При цьому не можна забувати ще один момент: у нас майже кожне друге підприємство веде спори із податківцями, тоді як за кордоном дуже мало підприємців звертаються до суду. І там суди не такі завантажені, як у нас. Крім того, зарубіжні фіскальні органи і бізнесмени знаходяться в іншій площині – площині співпраці. А в Україні бізнес перебуває під постійним адміністративним тиском. На мою думку, 80–85 % донарахувань, здійснених вітчизняними податківцями, – це вигадані порушення з метою наповнення державного бюджету. І, як правило, в Україні від незаконних донарахувань найбільше страждають чесні суб’єкти господарювання.

– У яких випадках адмінпозов вважається позовом майнового характеру, а в яких – немайнового? У чому різниця?

– Раніше більшість юристів уважали, що такі позови є немайновими, оскільки стосуються рішень контролюючих органів і не мають чіткого грошового визначення. Проте в грудні 2012 року з’явився лист ВАСУ з посиланням на практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, йшлося про справу (від 14.10.10 р.) «Щокін проти України». Під час її розгляду судді дійшли такого висновку: оскільки ППР пов’язані із збільшенням грошових зобов’язань платника податків, вони впливають на його майновий стан. Отже, ці спори є спорами майнового характеру. Це означає, що судовий збір повинен скласти 2 % розміру майнових вимог (від 1,5 до 4 розмірів мінімальної зарплати). А ось під час спору немайнового характеру платити потрібно значно менше (0,06 розміру мінімальної зарплати).

Якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді своїх заперечень до акта перевірки, орган ДФС зобов’язаний повідомити його про місце і час проведення такого розгляду. Повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання від нього заперечень (але не пізніше, ніж за два робочих дні до дня розгляду). Такі заперечення є невід’ємною частиною акта (довідки) перевірки.

– Сьогодні українські суди часто враховують позицію Європейського суду з прав людини?

– Протягом останніх п’яти років у судах з’являється все більше справ, пов’язаних із застосуванням європейської практики. Ці справи стосуються не лише правомірності дій податкових органів, а й питання солідарної відповідальності під час донарахувань. Наприклад, податкові зобов’язання компанії А нараховують через проблеми, які сталися не в компанії Б (прямого контрагента), а в компаніях В, Г, Д чи навіть Є. Фіскальні органи виписують акти так, що підприємці змушені нести відповідальність за п’ятого чи десятого партнера, котрий не визнав свої зобов’язання перед бюджетом або не оформив належним чином відповідні документи. І лише завдяки європейській практиці вдається доводити, що подібні донарахування не є правомірними.

– Чи повинен бухгалтер звертатися до юридичних фірм у разі виникнення судових спорів? Чи все-таки він може самостійно оборонятися від податківців?

– Краще все-таки заручитися підтримкою досвідченого адвоката. Адже у справі виникають деталі, на які бухгалтер зазвичай не звертає уваги. Скажімо, неправильне оформлення документів для подання позову чревате тим, що підприємство пропустить строки оскарження ППР або отримає донараховане податкове зобов’язання, оскільки не знало, що треба було своєчасно повідомити органи ДФС про свої наміри щодо судового спору. Свої проблеми треба довіряти професіоналам. Моя особиста думка: чим якісніше компанії готуватимуться до захисту своїх інтересів у судах, тим швидше відбудуться зміни в нашому суспільстві, а отже, й поліпшаться відносини між фіскальними органами та бізнесом.

Розмову вів Валентин Ковальський