Роботодавець звик до того, що під час добору на роботу працівника поміж значної кількості документації має бути копія диплома про здобуту освіту. Якщо установі потрібен, наприклад, фармацевт, то і в дипломі працівника має зазначатися спеціальність «фармація», якщо – юрист, – «право» і т. д. Однак кожен кадровик знає, що більшість кваліфікаційних характеристик у розділі «Кваліфікаційні вимоги» містить узагальнену фразу «відповідного напряму підготовки» або «відповідної спеціальності» (на сьогодні «напрями підготовки» замінено на «спеціальності»). Як це правильно розуміти? Чи може роботодавець самостійно визначати необхідний фах працівника? Розглянемо окремі ситуації з окреслених вище питань.