Спадкування права постійного користування землею: судова практика

Право користування земельною ділянкою, що виникло на підставі державного акта на право постійного користування землею, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи. Тому суд відмовив у визнанні за фізособою в порядку спадкування такого права (рішення Апеляційного суду Київської області від 19.09.17 р. у справі № 379/716/17).

Сторони спору: Позивач – фізособа, Відповідачі – районна державна адміністрація, районна державна нотаріальна контора, Головне управління Держгеокадастру в області.

Суть спору

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання за ним у порядку спадкування після смерті батька права постійного користування землею площею 17 га, яка була надана для ведення селянського (фермерського) господарства (далі – СФГ) згідно з рішенням райради народних депутатів від 21.04.2000 р. № 254.

Суть позову є такою. Батько Позивача за життя був засновником СФГ із часткою у господарстві в розмірі 100 %. На праві постійного користування у нього перебувала земельна ділянка загальною площею 17 га, надана для ведення СФГ на підставі рішення райради народних депутатів. За результатами цього було видано державний акт на право постійного користування землею від 14.09.2000 р.

12.06.12 р. батько Позивача помер. Після його смерті Позивач, як спадкоємець за законом, звернувся до державного нотаріуса районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття у спадщину:

• майнових прав спадкодавця у СФГ;
• СФГ як цілісного майнового комплексу;
• права постійного користування землею, належного спадкодавцю відповідно до держакта на право постійного користування землею.

Державний нотаріус видав Позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом на частку в статутному капіталі СФГ розміром 100 %, але відмовив у задоволенні заяви про включення до складу спадщини права постійного користування землею. Мотивація була такою: право постійного користування припиняється у разі смерті спадкодавця, а відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу (далі – ЦК) до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тому нотаріус дійшов висновку про неможливість видачі Позивачу свідоцтва про право на спадщину в частині права постійного користування зазначеною земельною ділянкою.

Вважаючи, що його права було порушено, Позивач звернувся до суду із цивільним позовом про визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом.

Рішення суду

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 03.07.17 р. позов задоволено. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 19.09.17 р. апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру в області задоволено, рішення районного суду скасовано та ухвалено нове – відмовлено у задоволенні позову. 19.09.17 р. рішення набрало законної сили.

Аргументи суду

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що право постійного користування земельною ділянкою не припиняється зі смертю, тому входить до складу спадщини. Крім того, спадкоємець, тобто Позивач, не подавав заяви про відмову від спадщини і прийняв належну йому частину спадщини. Апеляційний суд не погодився з таким висновком, ураховуючи таке.

1. Спадкуванням є перехід прав та обов’язків від фізособи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК). Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування, із збереженням її цільового призначення (ст. 1225 ЦК), та у разі підтвердження цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановним документом. У порядку спадкування можуть також передаватися право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) та право користування чужим майном (сервітут).

Право користування чужою земельною ділянкою для сільгосппотреб (емфітевзис) установлюється договором між власником та особою, яка виявила бажання користуватися цією ділянкою. Крім того, емфітевзис може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування (ст. 407 ЦК).

2. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК). Разом з тим ст. 23 Закону від 19.06.03 р. № 973-IV «Про фермерське господарство» (далі – Закон № 973) визначає, що успадкування фермерського господарства (далі – ФГ) здійснюється відповідно до цього Закону.

Так, до складу майна ФГ (складеного капіталу) можуть входити (ст. 19 Закону № 973):

• будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством у результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями/спорудами/обладнанням;
• інші майнові права (у т. ч. на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами ФГ до його складеного капіталу.

Тож, аналізуючи ці норми, суд дійшов висновку, що право користування землею, яке виникло в особи на підставі державного акта на право постійного користування землею, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій воно належало. Такий же висновок зробив Верховний Суд України, виносячи постанову від 05.10.16 р. у справі № 6-2329цс16.

Між власником (органом місцевого самоврядування) та головою ФГ свого часу не укладалися договори, які передбачали б можливість передачі в порядку спадкування права користування землею сільгосппризначення (емфітевзис). Тому, керуючись вимогами ч. 1 та 2 ст. 407 ЦК, суд вирішив, що правові підстави для визнання за Позивачем-спадкоємцем права користування спірною земельною ділянкою відсутні.

Утім суд звернув увагу, що Позивач як член ФГ не позбавлений можливості звернутися до власника землі (органу місцевого самоврядування) для оформлення належним чином прав користування нею.

Висновок суду такий: право постійного користування землею не підлягає спадкуванню, тому рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а отже, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Висновки

До сьогодні чимало громадян мають діючі державні акти на право постійного користування землею. Утім така земельна ділянка все одно залишається у державній/комунальній власності, вона не перейшла у приватну власність особи, тому розпоряджатися нею як заманеться не можна.

Прямого обов’язку переоформлювати такі державні акти немає, однак будьте готові, що успадкувати цю ділянку не вдасться. Якщо забажаєте оформити цю землю після смерті користувача, тоді доведеться боротися за неї на земельних торгах. Виходом у цій ситуації є лише переоформлення за життя такого права постійного користування, наприклад на право оренди або емфітевзису, шляхом укладення договору з розпорядником землі.