Консервація сільгосптехніки

Сільгосптехніка: експлуатація та облік

Визначення поняття консервації об’єктів основних засобів (далі – ОЗ), у тому числі сільгосптехніки, не містить ні бухгалтерське, ні податкове законодавство. Але і в першому, і в другому є вказівки щодо обліку операцій, пов’язаних із нею. Щоб зрозуміти, коли сільгосппідприємству доцільно вдаватися до консервації сільгосптехніки, розберемося в її цілях, завданнях та обліково-податкових наслідках.

Розшифрувати сутність консервації допоможуть нормативні акти, які призначені переважно для підприємств держсектора, а для всіх інших суб’єктів господарювання мають рекомендаційний характер. Зокрема, згідно з Положенням про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, затвердженим постановою КМУ від 28.10.97 р. № 1183 (далі – Положення № 1183) консервацією ОЗ підприємства є комплекс заходів, спрямованих на довгострокове зберігання таких об’єктів у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення їх функціонування.

Довгостроковість у цьому нормативному акті обмежена трьома роками. Детальніше розшифровують довгостроковість консервації ОЗ Методрекомендації Мінпромполітики України про підготовку та розгляд матеріалів стосовно консервації основних засобів підприємств Мінпромполітики України, затверджених наказом Мінпромполітики від 09.06.04 р. № 274 (далі – Методрекомендації № 274), – більше одного року, але не більше трьох років. Такий рекомендований період говорить про те, що сезонність госпдіяльності підприємств (неоднакова інтенсивність протягом року) – не привід для консервації ОЗ.

У будь-якому разі таке твердження стосується підприємств, заснованих (хоча б частково) на держвласності.

Комерційні сільгосппідприємства в питаннях консервації можуть на власний розсуд користуватися (повністю або частково) рекомендаціями, наведеними в Положенні № 1183 та Методрекомендаціях № 274 (див. лист Мінрегіонбуду від 14.11.12 р. № 7/15-18364).