Бухгалтер-сумісник

Бухгалтер на підприємстві

КЗпП не містить застережень щодо роботи бухгалтера за сумісництвом. Тому під час укладення трудового договору з ним слід керуватися загальними нормами трудового законодавства. Але, зважаючи на те що за сумісництвом часто наймають головного бухгалтера, слід урахувати деякі особливості.

Коли бухгалтер може працювати за сумісництвом

Відповідно до ч. 2 ст. 21 КЗпП працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної та творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному чи одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Бухгалтер не є винятком, тому він за бажанням, крім основного трудового договору, може укладати трудовий договір про роботу за сумісництвом.

До того ж, законодавством не обмежується кількість трудових договорів про роботу за сумісництвом.

Нагадаємо, що сумісництво – це виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому чи іншому підприємстві (установі, організації) або у громадянина (п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінфіну від 28.06.93 р. № 43 (далі – Положення № 43)).

Оскільки сумісництво передбачає роботу у вільний від основної роботи час, бухгалтер не може виконувати в один і той самий час роботу за основним місцем роботи і за місцем роботи за сумісництвом (див. лист Мінпраці та соцполітики від 16.01.03 р. № 06/2-4/6).

Обмеження на сумісництво можуть уводитися законодавством, колективним договором, угодою сторін (ч. 2 ст. 21 КЗпП).

Зокрема, такі обмеження передбачено постановою КМУ від 03.04.93 р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій» (далі – Постанова № 245) та Положенням № 43. Не можуть працювати за сумісництвом керівники держпідприємств, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники (за винятком наукової, викладацької, медичної та творчої діяльності відповідно до переліку до Положення № 43).

Тривалість роботи за сумісництвом інших працівників держпідприємств не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу (п. 2 Постанови № 245).

Обмеження також поширюються на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок.

На думку Мінсоцполітики, дія Постанови № 245 поширюється не лише на державні, а й на комунальні підприємства, установи й організації (див. листи від 08.08.08 р. № 243/06/186-08, від 16.09.10 р. № 294/13/116-10).

Відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 29.12.04 р. № 336 (Випуск 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності») посаду головного бухгалтера віднесено до професійної групи «керівники». Крім того, відповідно до розділу «Завдання та обов’язки» посади «головний бухгалтер» прямим обов’язком головного бухгалтера є організація та керування роботою бухгалтерської служби.

Отже, головний бухгалтер бюджетної установи є керівником структурного підрозділу, а тому працювати за сумісництвом ні він, ні його заступник не має права.

Водночас рядовий бухгалтер держпідприємства не може працювати на цій посаді за сумісництвом більше ніж чотири години на день і повний робочий день у вихідний день із загальною тривалістю роботи не більше половини місячної норми робочого часу.

Обмеження на роботу за сумісництвом стосується працівників, основним місцем роботи яких є держпідприємство (незалежно від того, на державне чи недержавне підприємство вони оформлюються на роботу за сумісництвом), і працівників, що вступають на роботу за сумісництвом на державне підприємство, установу, організацію (незалежно від того, з державним чи недержавним підприємством уклав раніше працівник трудовий договір про основну роботу) (див. лист Мінсоцполітики від 25.06.11 р. № 510/13/84-11).

Оформлення на роботу за сумісництвом

Працевлаштування бухгалтера-сумісника здійснюється так само, як і основного працівника. Насамперед посада, на яку працевлаштовують сумісника, має бути передбачена у штатному розписі підприємства.

Для отримання роботи сумісник подає заяву керівнику, а той видає наказ про прийняття на роботу за сумісництвом.

У заяві та наказі слід зазначити про сумісництво та графік, за яким працюватиме бухгалтер.

Під час прийняття на роботу потрібно надати документи, необхідні для укладення трудового договору: паспорт або інший документ, що посвідчує особу, реєстраційний номер облікової картки платника податків, документ про освіту, військово-обліковий документ (посвідчення про приписку до призовної дільниці – для призовників, військовий квиток або тимчасове посвідчення – для військовозобов’язаних), інші документи, які згідно зі ст. 25 КЗпП не заборонено вимагати від осіб, що приймаються на роботу.

У разі прийняття на роботу за сумісництвом, як і за основним місцем роботи, працівник також не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом або розпорядженням роботодавця, і повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу (ч. 3 ст. 24 КЗпП). Тобто на сумісника роботодавець також має подати до ДФС повідомлення, де у графі 4 «Категорія особи» потрібно вказувати код 2 (наймані працівники без трудової книжки).

Трудова книжка працівника зберігається за основним місцем його роботи. За бажанням працівника запис відомостей про роботу за сумісництвом провадять за основним місцем роботи окремим рядком на підставі витягів із наказів про роботу за сумісництвом (п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту населення від 29.07.93 р. № 58).

Відділ кадрів також має сформувати особову справу працівника-сумісника і заповнити на нього особову картку (типова форма № П-2). Адже особова картка заповнюється на всіх працівників, прийнятих на підприємство, у тому числі за сумісництвом.

У разі внутрішнього сумісництва трудові відносини за основною посадою та за посадою за сумісництвом оформлюються окремо. За кожною посадою визначають тривалість робочого часу, окремий порядок оплати праці, надання відпусток та інші суттєві положення договору.

Табель обліку використання робочого часу як зовнішніх, так і внутрішніх працівників-сумісників ведуть окремо від табеля використання робочого часу за основним місцем роботи.

Оплата праці та оподаткування

Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують зарплату за фактично виконану роботу (ст. 102¹ КЗпП).

Розмір зарплати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці має бути не нижче мінімальної зарплати (ст. 3¹ Закону від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон № 108)). Тобто зарплата за повністю відпрацьований місяць, коли сумісник працює на повну ставку, не може бути меншою за мінімальний розмір (2019 року – 4 173 грн.).

Але треба розуміти, що меншою не може бути саме мінімальна зарплата (далі – МЗП) за повністю відпрацьований місяць (виконану місячну (годинну) норму праці). Та якщо сумісник працює на умовах неповного робочого часу, його зарплата за місяць може бути меншою за МЗП і визначатися пропорційно до встановленої для цієї посади зарплати. Наприклад, якщо сумісник працює на 0,5 ставки, то нарахована зарплата 2019 року має бути не менше 2 086,50 грн. (4 173 грн. х 0,5). В іншому разі суміснику потрібно нарахувати доплату до МЗП відповідно до абзацу третього ст. 3¹ Закону № 108.

Зарплату бухгалтера-сумісника оподатковують за загальним порядком: 18 % – ПДФО; 1,5 % – військовий збір.

У разі внутрішнього сумісництва ПДФО обкладається сукупний дохід, отриманий від роботодавця (оплата за основним місцем роботи й за роботу за сумісництвом) за загальними правилами оподаткування зарплати.

Сумісник також має право на податкову соцпільгу, якщо його дохід не перевищує 2 690 грн. у 2019 році та якщо він обрав місце застосування ПСП за місцем роботи за сумісництвом, подавши відповідну заяву роботодавцю.

ЄСВ також нараховують на загальних підставах за ставкою 22 % (пп. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Закону від 08.07.10 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464)). Але тут є нюанси.

Нагадаємо: якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру МЗП, установленої законом на місяць, за який отримано дохід, суму ЄСВ розраховують як добуток розміру МЗП, установленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄСВ (ст. 5 Закону № 2464). Тобто роботодавець, виплачуючи працівникові зарплату менше МЗП, має донарахувати ЄСВ до мінімального страхового внеску.

Проте якщо бухгалтер є зовнішнім сумісником, ставка ЄСВ застосовується до фактично нарахованої зарплати. Адже в разі нарахування зарплати (доходів) фізособам із джерел не за основним місцем роботи ставка ЄСВ застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Для внутрішнього сумісника цей виняток застосувати не можна, адже для нього це місце є основним, оскільки тут знаходиться його трудова книжка. Тому доходами із джерел за основним місцем роботи в такому разі є сукупний дохід за основним місцем роботи та за сумісництвом.

Підсумки

Бухгалтер, як і інші працівники, за бажанням може працювати за сумісництвом. Підприємство має право прийняти особу на посаду бухгалтера за сумісництвом.

Якщо особа відповідає кваліфікаційним вимогам до посади, то вона може працювати бухгалтером за сумісництвом, навіть якщо за основним місцем роботи обіймає іншу посаду. А розмір зарплати за сумісництвом залежить лише від установленого у штатному розписі окладу та надбавок і доплат за цим місцем роботи.