Підготовка та проходження фактичних перевірок зберігачами пального

Чим допоможе ця стаття: зберігачів пального зазвичай контролює податкова служба шляхом проведення фактичних перевірок. Такі перевірки здійснюються без попередніх попереджень і без плану. Про початок перевірки сільгоспвиробник дізнається, коли на його територію прибувають податкові інспектори та пред’являють відповідні документи. У консультації розповімо, як агропідприємство – зберігач пального може мінімізувати свої ризики та вибрати стратегію захисту під час фактичної перевірки з огляду на актуальну судову практику.

Порядок проведення перевірки

Що таке фактична перевірка і якими нормативними актами регулюється порядок її проведення?

Відповідно до пп. 75.1.3 Податкового кодексу (далі – ПК) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника. Це один із видів перевірок, поряд із камеральними та документальними, які може проводити податковий орган (ст. 75 ПК).

Під час фактичної перевірки може перевірятися невелике коло питань, зокрема, наявність ліцензій, у тому числі на виробництво та обіг підакцизних товарів.

Із чого починаються та як проводяться фактичні перевірки?

Порядок проведення цих перевірок детально викладено в ст. 80 ПК.

Здебільшого перевірки розпочинаються з приїзду інспекторів за адресою місця зберігання пального, юридичною адресою підприємства або з телефонного дзвінка.

Фактична перевірка проводиться щонайменше двома інспекторами Головного управління ДПС в області/місті, де розташоване місце зберігання пального.

Перед початком перевірки інспектори повинні показати свої посвідчення, направлення на перевірку з підписом і печаткою (за наявності) керівника і копію наказу про проведення перевірки з підписом і печаткою (за наявності) керівника. У разі відсутності будь-якого із цих документів платник може не допускати їх до перевірки.

Однак на практиці органи ДПС обмежуються загальним посиланням на пп. 80.2.5 ПК, не розшифровуючи окремо, яка інформація або відомості стали підставою для перевірки. Водночас, як свідчить судова практика, вказана норма ПК (здійснення функцій з контролю) не є самостійною підставою для перевірки і повинна мати фактичне обґрунтування (див. постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2019 у справі № 815/2757/18, ЄДРСР, реєстр. № 80804986). На думку суду, у наказі, крім посилання на норми, що регулюють перевірки, слід наводити конкретні (фактичні) підстави для призначення перевірки, та інформацію, яка стала підставою (постанова Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 820/4895/18, ЄДРСР, реєстр. № 78668536).

Очевидно, що такий формальний аргумент може не спрацювати в суді. До того ж слід зважати на інші можливі наслідки для підприємства за недопуск до перевірки, як-от штраф або анулювання ліцензії.

Тому більшість підприємств не зловживають своїм правом на недопуск інспекторів і залишають цей аргумент на можливе оскарження результатів перевірки, тим більше, що відповідно до постанови Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18 (ЄДРСР, реєстр. № 92457879) підстави для перевірок можуть бути оскаржені одночасно з результатами перевірок. До того ж аргументи щодо цього мають розглядатися судом у першу чергу.

Після допуску податківців перевірка відбувається так:

• представнику підприємства вручається запит на документи та встановлюється строк, протягом якого ці документи треба подати (детальніше про запит див. нижче);
• оглядається територія на предмет виявлення місць зберігання, перевіряється кількість ємностей, їх технічна документація;
• вимірюються залишки пального (інколи дані записують просто зі слів керівника);
• беруться пояснення у працівників, керівника та ін.

Наприклад, під час накладення на підприємство штрафу за зберігання пального без ліцензії інспектори здебільшого лише описують обставини придбання пального в постачальника і зовсім не досліджують факт та умови його зберігання. Утім, ці обставини є обов’язковими до з’ясування в подібних спорах (постанова Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 540/4291/20, ЄДРСР, реєстр. № 104548576, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 13.04.2021 у справі № 160/9950/20, ЄДРСР, реєстр. № 96248616).

Які документи мають подати зберігачі пального?

Як було зазначено вище, перевірка починається з вручення інспекторами запиту на необхідні документи. Переліки таких документів різняться в усіх областях, однак спільними є такі:

1) ліцензія підприємства на зберігання пального;

2) первинні документи на придбання пального (перевіряються об’єми пального, що закуповувалося, місце його поставки на предмет недопущення зберігання пального без ліцензії);

3) документи, які підтверджують право власності або користування об’єктом нерухомості, земельною ділянкою, де розташовані ємності, та самими ємностями;

4) технічна документація на резервуари, що використовуються для зберігання пального (техпаспорт), градуювальні таблиці та свідоцтва про повірку резервуарів із чітким зазначенням об’єму резервуару;

5) інвентаризаційні відомості, документи про затвердження норм витрат пального, подорожні листи, акти та/або інші документи щодо обліку руху пального та його списання на підприємстві, оборотно-сальдова відомість за субрахунком 203 «Паливо», журнали обліку пального тощо;

6) технічні документи на транспортні засоби та/або обладнання, яке використовується для заправлення пальним, із зазначенням об’ємів паливних баків (якщо підприємство не має ліцензії на зберігання пального), відображення цих механізмів у повідомленні за формою № 20-ОПП.

Оформлення результатів перевірки

Згідно зі ст. 82 ПК фактична перевірка може тривати не більше ніж 10 діб. У будь-якому разі конкретний строк перевірки має бути вказаний у наказі про її проведення. За певних умов цей строк може бути продовжено, однак це відбувається за окремим рішенням начальника ГУ ДПС.

Як установлено ст. 86 ПК, результати проведення фактичної перевірки можуть фіксуватися в довідці (якщо порушень немає) або акті (якщо виявлено порушення).

Також важливо приділяти увагу заповненню графи «Посилання на пункт та статтю законодавчого акта», де інспектори часто коротко посилаються на ст. 15 та 17 Закону від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481). Проте це не дозволяє встановити конкретну норму законодавства, яку було порушено та яка стала підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій (рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 у справі № 140/17601/20, ЄДРСР, реєстр. № 95271435).

Відповідно до законодавства підписаний інспекторами акт перевірки має передаватися платнику податків, однак на практиці він здебільшого надходить Укрпоштою на адресу підприємства. Саме цей акт є підставою для винесення податкового повідомлення-рішення (далі – ППР).

Тому в разі незгоди з актом чи виявленими порушеннями підприємство має 10 робочих днів на подання заперечень до ГУ ДПС, представники якого і склали акт перевірки. За окремою заявою слухання цих заперечень може відбуватися публічно (пп. 86.7.3 ПК). У будь-якому разі платника про це повідомляють окремо.

На жаль, на цьому етапі багато підприємств стикаються з формальним підходом з боку податкової і все-таки отримують ППР та лист-відмову на свої заперечення. Ці документи також надходять зазвичай Укрпоштою.

Оскарження результатів фактичної перевірки

Оскаржити отримане ППР можна до ДПС України (м. Київ, Львівська площа, 8) (п. 56.2 ПК). На це в платника податків також є 10 робочих днів із дня отримання поштою ППР. Скарга також може розглядатись у відкритому слуханні, для чого одночасно з нею подається відповідне клопотання. Про подання скарги потрібно повідомити ГУ ДПС, яке винесло спірне рішення (п. 56.5 ПК).

Під час процедури оскарження доводити правомірність ППР зобов’язаний контролюючий орган. Однак це не означає, що підприємство може зайняти пасивну позицію. Навпаки, наявність документально оформленої доказової бази, підкріпленої правовими позиціями Верховного Суду в подібних справах, гарантуватиме успіх такого оскарження.

Якщо ж за результатами розгляду скарги підприємство отримує негативну відповідь, у нього залишається останній шанс – судове оскарження. Незважаючи на те що цей етап є останнім, насправді він є найбільш ефективним.

Що стосується строку звернення до суду, то тут не все так однозначно. Відповідно до ст. 17 Закону № 481 дії органів, які мають право контролювати реалізацію норм цього документа, можуть бути оскаржені в місячний строк у судовому порядку. Однак у цьому випадку йдеться не про оскарження дій, а про оскарження рішень, тому повинні застосовуватися загальні строки, визначені Кодексом адміністративного судочинства (далі – КАС), тобто (постанова Верховного Суду від 19.10.2020 у справі № 640/11515/19, ЄДРСР, реєстр. № 92270440):

• 3 місяці, якщо ППР оскаржувалося;
• 6 місяців, якщо скарга не подавалася.

Решта процедури судового оскарження здійснюється за нормами КАС.

Які порушення виявляють у зберігачів пального частіше за все і які санкції за них застосовуються?

Щодо цього читайте статтю «Фактичні перевірки зберігачів пального: за які порушення найчастіше штрафують», і станом на сьогодні ситуація не сильно змінилася.

Утім, в актах фактичних перевірок згадуються переважно такі порушення:

1) зберігання пального за відсутності ліцензії – накладається штраф у розмірі 500 000 грн (за період із 01.04.2020 та під час воєнного стану);

2) зберігання пального за адресою, відмінною від зазначеної в ліцензії (прирівнюється до порушення, згаданого в п. 1);

3) зберігання пального в більшому, ніж дозволяє ліцензія, об’ємі. До частини пального, що перевищує об’єм, зазначений в ліцензії, застосовується штраф як за відсутність ліцензії (прирівнюється до порушення, зазначеного в п. 1);

4) нереєстрація акцизного складу в умовах перевищення об’ємів зберігання, визначених пп. 14.1.6 ПК, – штраф у розмірі 1 000 000 грн;

5) відсутність документального підтвердження наявності ємностей, у яких зберігається пальне, та їх технічних характеристик (об’єму) – анулювання ліцензії;

6) помилка в адресі місця поставки/розвантаження пального в товарно-транспортній або акцизній накладній (прирівнюється до порушення, зазначеного в п. 2);

7) заправлення власним пальним техніки підрядника – штраф у розмірі 1 000 000 грн за акцизний склад та 500 000 грн за зберігання не власного пального.

Поради аграріям для успішного проходження перевірки

По-перше, не подавайте зайвих документів. Зважаючи на судову практику та власний досвід, можемо з упевненістю сказати, що подання інспектору документів, які не вимагалися, або нечітко сформульовані пояснення, надані на початку перевірки, можуть призвести в майбутньому до програшної стратегії захисту.

По-друге, слід розуміти, що коли інспектори приїжджають із фактичною перевіркою, вони, як правило, уже знають, яке порушення вчинено підприємством і який штраф до нього буде застосований. Це легко промоніторити в автоматизованих системах, тож наказ про перевірку видається із чітким розумінням перспектив.

На противагу цьому, підприємство також повинне мати сформовану стратегію ще на початку перевірки, адже суд перевіряє законність ППР виключно на момент його винесення (рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2021 у справі № 200/19/21-а, ЄДРСР, реєстр. № 96756526), і якщо адвоката буде залучено на подальших етапах, то він не зможе внести суттєві корективи в «уже сказане» під час перевірки (рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.03.2021 у справі № 200/11016/20-а, ЄДРСР, реєстр. № 96074549).