Робота за сумісництвом на державному сільгосппідприємстві

Акценти статті:

• які відмінності між сумісництвом і суміщенням;
• які обмеження для роботи за сумісництвом установлено для працівників державних підприємств;
• чи встановлювати графік роботи сумісникам, як табелювати та як оплачувати їх працю;
• у якому розмірі можна встановити доплату за суміщення і за виконання тимчасово відсутнього працівника сумісникам.

Державні підприємства, як правило, здійснюють господарську діяльність та одночасно отримують фінансову підтримку з держбюджету. Тому досить часто до редакції «Uteka» надходять запитання щодо оплати праці та застосування обмеження роботи за сумісництвом на таких підприємствах. Конкретні відповіді на деякі з них ми надамо далі. А передусім розглянемо визначення понять.

Право працівника реалізувати свої здібності до продуктивної та творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах передбачено ч. 2 ст. 21 КЗпП. Тож розглянемо форми реалізації цього права.

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом (п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого спільним наказом Мін’юсту, Мінфіну, Мінпраці від 28.06.93 р. № 43).

Внутрішнім сумісництвом є поєднання роботи за сумісництвом з основною роботою на тому самому підприємстві.