Правила внутрішнього трудового розпорядку
Із цієї статті ви дізнаєтеся: з якою метою розробляють Правила внутрішнього трудового розпорядку, якими документами для цього слід керуватися.
Кадрові питання
Правила внутрішнього трудового розпорядку (далі – Правила) – це локальний нормативний акт, який забезпечує правове регулювання трудових відносин на підприємстві, організацію його діяльності, визначає взаємні права та обов’язки адміністрації та працівників. Сфера дії цього документа поширюється на всіх працівників підприємства незалежно від виду трудового договору, виконуваної роботи, посади та інших умов.
Відповідно до ст. 142 КЗпП Правила розробляє адміністрація разом із представницьким органом трудового колективу.
За основу для розроблення Правил можна взяти такі підзаконні нормативно-правові акти:
- Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників апарату Держводгоспу України, затверджені наказом Держводгоспу від 12.12.2003 № 349;
- Галузеві правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників закладів, установ, організацій та підприємств системи охорони здоров’я України, затверджені наказом МОЗ від 18.12.2000 № 204-о;
- Типові правила внутрішнього службового розпорядку, затверджені наказом Національного агентства з питань державної служби від 03.03.2016 № 50;
- Типові правила внутрішнього розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів України, затверджені наказом Міносвіти від 20.12.1993 № 455.
Оскільки Правила є локальним нормативним документом, їх зміст має не лише визначатися загальними нормами трудового законодавства, а й ураховувати специфіку діяльності конкретного підприємства.
Під час запровадження Правил слід звернути увагу на вимогу ст. 142 КЗпП, відповідно до якої вони затверджуються трудовим колективом підприємства за поданням роботодавця. Отже, легітимним цей документ стає після його затвердження на зборах (конференції) трудового колективу та оформлення відповідного рішення протоколом.
Надалі за потреби до Правил можна вносити доповнення та зміни в тому самому порядку, що й під час їх прийняття.
Нагадаємо, що відповідно до ст. 29 КЗпП процедура ознайомлення працівників із Правилами є обов’язковою, однак її форму та вимоги до неї на законодавчому рівні не встановлено, тому кожне підприємство має право обрати для себе будь-який прийнятний варіант ознайомлення, наприклад завести для цієї мети окремий журнал або фіксувати факт ознайомлення працівників із Правилами в заяві та наказі про прийняття на роботу.
КЗпП передбачає обов’язок роботодавця ознайомити працівника із Правилами під підпис.
Також ч. 3 ст. 29 КЗпП установлено, що ознайомлення працівників із документами роботодавця щодо їхніх прав та обов’язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронних комунікаційних мереж із накладенням удосконаленого електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису.
Наголосимо, шо в разі укладання трудового договору про дистанційну роботу роботодавець може інформувати потенційного працівника у формі дистанційного повідомлення.
Зразок
|
ЗАТВЕРДЖЕНО ПРАВИЛА 1. Загальні положення 1.1. Ці Правила розроблено відповідно до вимог Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), законів України та чинних нормативних актів, положень Статуту ТОВ «Перспектива» (далі – підприємство). 1.2. Правила визначають трудові обов’язки працівників, режим роботи, засади регулювання трудових відносин та затверджуються з метою вдосконалення організації праці, зміцнення трудової дисципліни, забезпечення раціонального використання робочого часу, досягнення високої ефективності та якості роботи працівників, запровадження умов стимулювання та відповідальності за порушення трудової дисципліни. 1.3. Правила є обов’язковими для всіх працівників підприємства. 1.4. Усі питання, пов’язані із застосуванням цих Правил, вирішує директор підприємства в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством та статутними документами. 2. Порядок прийняття і звільнення працівників 2.1. Працівники реалізують своє право на працю шляхом укладення трудового договору відповідно до КЗпП. 2.2. Рішення про прийняття на роботу, переведення та звільнення працівників приймає директор підприємства згідно із чинним законодавством про працю. 2.3. Під час прийняття на роботу працівник зобов’язаний: 2.3.1. Подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу. 2.3.2. Надати трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування. Військовозобов’язані, призовники, резервісти пред’являють відповідний військово-обліковий документ. 2.3.3. У випадках, передбачених законодавством подати документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію) і про стан здоров'я. 2.3.4. Пред’явити довідку про присвоєння ідентифікаційного коду. Прийняття на роботу здійснюється на підставі письмової заяви працівника. 2.4. Під час укладення трудового договору адміністрація не має права вимагати від осіб, які влаштовуються на роботу, документи, подання яких не передбачено законодавством. 2.5. Трудовий договір укладається шляхом видання наказу про прийняття на роботу, підписаного директором підприємства. У цьому наказі зазначається посада та умови оплати відповідно до штатного розпису, дата, з якої працівник приступає до виконання трудових обов’язків, а також інші істотні умови трудового договору. Прийнятого на роботу працівника ознайомлюють із наказом під підпис. 2.6. Під час укладення трудового договору з метою перевірки відповідності працівника виконуваній роботі може встановлюватися обумовлене угодою сторін випробування на строк до трьох місяців (для робітників – до одного місяця). Якщо після закінчення строку випробування працівник продовжує працювати, він уважається таким, що витримав випробування, і трудовий договір із ним може бути припинено лише на загальних підставах. 2.7. Під час прийняття на роботу або переведення працівника на іншу роботу адміністрація зобов’язана: 2.7.1. Роз’яснити працівнику його права, обов’язки, істотні умови трудового договору, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров’я, а також його права на пільги та компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства. 2.7.2. Ознайомити працівника із цими Правилами. 2.7.3. Ознайомити працівника з його посадовою інструкцією (під підпис), а також з умовами і розміром оплати його праці. 2.7.4. Визначити працівнику робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами праці. 2.7.5. Провести із працівником інструктаж із питань техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної безпеки. 2.7.6. Ознайомити з установленим режимом роботи, тривалістю робочого часу і відпочинку. 2.8. Переведення працівників на іншу роботу здійснюється відповідно до законодавства (ст. 32–34 КЗпП). 2.9. Припинення трудових відносин може здійснюватися винятково на підставах, передбачених законодавством про працю. 2.10. Працівники мають право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це директора підприємства письмовою заявою не пізніше ніж за два тижні до звільнення. За домовленістю між працівником і директором підприємства трудовий договір може бути розірваний і до закінчення строку попередження про звільнення. У разі розірвання трудового договору з ініціативи працівника з поважних причин, передбачених законодавством (ч. 1 і 3 ст. 38 КЗпП), адміністрація звільняє працівника у строк, зазначений працівником у заяві про звільнення. 2.11. Строковий трудовий договір може бути розірваний з ініціативи працівника достроково в разі хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню ним роботи за трудовим договором, порушення адміністрацією підприємства законодавства про працю, умов трудового договору, а також з інших поважних причин. 2.12. Розірвання трудового договору з ініціативи адміністрації підприємства допускається у випадках, передбачених законодавством (ст. 40, 41 КЗпП). 2.13. Припинення трудових відносин оформляється наказом директора підприємства. 2.14. Адміністрація зобов’язана в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунки відповідно до чинного законодавства. 3. Основні обов’язки працівників 3.1. Працівники підприємства зобов’язані: 3.1.1. Дотримуватися режиму робочого дня, установленого цими Правилами. 3.1.2. Перебувати на робочому місці протягом робочого дня, за винятком перерв для відпочинку та харчування. 3.1.3. Своєчасно, якісно і в повному обсязі виконувати свої трудові обов’язки та розпорядження адміністрації. 3.1.4. Не розголошувати комерційної таємниці підприємства та відомостей, що належать до конфіденційної інформації підприємства. 3.1.5. Дотримуватися вимог правил з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки, передбачених відповідними інструкціями. 3.1.6. Вживати заходів для усунення причин і умов, які перешкоджають або ускладнюють нормальну роботу підприємства, негайно інформувати про це адміністрацію. 3.1.7. Підтримувати на своєму робочому місці та в інших приміщеннях підприємства чистоту та порядок. 3.1.8. Дбайливо ставитися до майна підприємства, ефективно використовувати оргтехніку, ра-ціонально витрачати електроенергію та інші матеріальні ресурси. 3.1.9. Уважно та ввічливо ставитися до колег і клієнтів підприємства. 3.1.10. Повідомляти адміністрацію про зміну своїх персональних даних (місце проживання, паспортні та інші дані), виникнення чи припинення дії обставин, які дають право на додаткові пільги та гарантії, передбачені чинним законодавством (додаткові соціальні відпустки тощо), надавати документи, що підтверджують право на отримання таких пільг і гарантій. 3.2. Коло обов’язків, які виконує кожен працівник за своєю посадою, визначається умовами трудового договору, його посадовою інструкцією, а також положеннями, затвердженими в установленому порядку. 4. Основні права працівників Працівники мають право: 4.1. Користуватися правами, передбаченими законодавством. 4.2. На своєчасне отримання заробітної плати відповідно до штатного розпису підприємства. 4.3. На здорові та безпечні умови праці. 4.4. Брати участь у розгляді питань та ухваленні відповідних рішень (у межах своїх повноважень). 4.5. На підвищення за посадою з урахуванням освіти, кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання своїх функціональних обов’язків. 4.6. На соціальний і правовий захист своїх законних прав та інтересів у порядку, передбаченому чинним законодавством. 4.7. На відпустки та відпочинок, передбачені законодавством та колективним договором. 5. Основні обов’язки адміністрації Адміністрація зобов’язана: 5.1. Дотримуватися вимог законодавства про працю. 5.2. Правильно організувати роботу працівників, закріпити за кожним робоче місце, забезпечувати здорові та безпечні умови праці. 5.3. Забезпечувати працівників необхідними для роботи матеріалами та оргтехнікою. 5.4. Забезпечувати своєчасну та в повному обсязі виплату працівникам заробітної плати. Заробітна плата виплачується на підприємстві двічі на місяць, 5-го і 20-го числа кожного місяця. У разі якщо день виплати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, виплата заробітної плати здійснюється в останній робочий день напередодні вихідного, святкового або неробочого дня. Заробітна плата за час щорічної відпустки виплачується перед початком відпустки, за умови подання працівником заяви про надання відпустки не пізніше тижня до дня її початку. 5.5. Організувати відповідний облік робочого часу на підприємстві. 5.6. Контролювати дотримання працівниками трудової дисципліни. 5.7. Давати чіткі розпорядження та вказівки працівникам, вимагати й перевіряти своєчасність і точність їх виконання. 5.8. Неухильно дотримуватися норм законодавства про працю та охорону праці. 5.9. Забезпечувати відповідні умови для ефективної роботи та підвищення кваліфікації працівників. 5.10. Уважно ставитися до працівників, надавати їм за потреби матеріальну допомогу в установленому порядку. 6. Робочий час і його використання. Час відпочинку 6.1. На підприємстві встановлюється п’ятиденний робочий тиждень із тривалістю робочого часу – 40 годин на тиждень, 8 годин на день, із двома вихідними днями – субота і неділя. Під час прийняття на роботу, а також надалі за угодою між працівником і адміністрацією може встановлюватися режим роботи з неповним робочим часом з оплатою пропорційно до відпрацьованого часу. Для окремих категорій працівників відповідно до чинного законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу. У випадках, передбачених ст. 60, 601, 602 КЗпП, може встановлюватися гнучкий режим роботи, надомна та дистанційна форми роботи. 6.2. На підприємстві встановлюється такий режим роботи:
Напередодні святкових днів тривалість робочого дня зменшується на одну годину. У період дії воєнного стану ця норма не застосовується. Для виконання невідкладної та непередбаченої роботи працівники підприємства можуть залучатися до надурочних робіт, до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні в установленому законодавством порядку. Така робота компенсується відповідно до трудового законодавства. 6.3. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як 42 години. У період дії воєнного стану тривалість такого відпочинку може бути скорочена до 24 годин. 6.4. Працівникам підприємства надаються основні та додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України. 6.5. Основні щорічні відпустки надаються відповідно до графіка відпусток, що затверджується директором підприємства щороку до 20 січня за погодженням із трудовим колективом і доводиться до відома всіх працівників під підпис. Тривалість основної щорічної відпустки становить 24 календарних дні. 6.6. На прохання працівника адміністрація може ухвалити рішення про поділ щорічної основної відпустки на частини з умовою, що основна безперервна її частина не може бути меншою ніж 14 днів. 6.7. Відпустки працівників можуть переноситися на інший період або перериватися лише у випадках і в порядку, передбачених чинним законодавством. 6.8. За сімейних обставин та з інших причин працівникам може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на період, погоджений між працівником і адміністрацією, але не більше ніж 15 календарних днів протягом року. У період дії воєнного стану та на час загрози епідемії без обмеження такого строку. 6.9. Обов’язково працівникам надаються відпустки без збереження заробітної плати, передбачені ст. 26 Закону від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки», за наявності документа, що підтверджує право працівника на таку відпустку. 7. Заохочення за успіхи в роботі 7.1. За відмінне виконання трудових обов’язків, сумлінне ставлення до роботи, досягнуті успіхи, а також в інших відповідних випадках адміністрація може ухвалити рішення про заохочення працівників шляхом:
7.2. Заохочення працівників оголошується в наказі директора підприємства, доводиться до відома трудового колективу й заноситься до трудової книжки за бажанням працівника. 8. Стягнення за порушення трудової дисципліни 8.1. Порушення трудової дисципліни, тобто невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов’язків, тягне за собою застосування заходів дисциплінарного впливу, а також інших заходів, передбачених чинним законодавством. Рішення про притягнення працівників до дисциплінарної відповідальності приймається директором підприємства. 8.2. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один із таких заходів дисциплінарного стягнення:
Обираючи вид стягнення, адміністрація підприємства має враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку та заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, а також попередню трудову діяльність працівника. 8.3. Звільнення як захід дисциплінарного стягнення застосовується відповідно до п. 3, 4, 7 ст. 40, ст. 41 КЗпП у таких випадках:
8.4. До застосування дисциплінарного стягнення адміністрація має зажадати від порушника письмові пояснення. У разі відмови працівника надати письмові пояснення за фактом порушення та відмови складається акт. 8.5. Дисциплінарні стягнення застосовуються безпосередньо після виявлення порушення, але не пізніше одного місяця із дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути застосоване пізніше шести місяців із дня вчинення проступку. 8.6. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. 8.7. Дисциплінарне стягнення оголошується в наказі директора підприємства та доводиться до відома працівника під підпис. 8.8. Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, установленому законодавством. 8.9. Якщо протягом року із дня застосування дисциплінарного стягнення до працівника не буде застосовано нового дисциплінарного стягнення, він вважається таким, що не мав стягнення. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і при цьому проявив себе як сумлінний працівник, стягнення може бути зняте до закінчення одного року відповідним наказом директора підприємства. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення до працівника не застосовуються заходи заохочення. Директор (підпис) Стас МОТОРНЮК |
Коментарі до матеріалу