Чи можна надати відпустку за ненормований робочий день працівникові, який працює в режимі неповного робочого часу?

Практична ситуація

Працівник зайнятий на 0,5 ставки, тобто працює в режимі неповного робочого часу. Проте специфіка його роботи вимагає періодичної понаднормової роботи. Чи можна надати такому працівникові додаткову відпустку за ненормований робочий день?

Щоб відповісти на це запитання, з’ясуємо, що таке неповний робочий час та ненормований робочий день .

Стосовно зайнятості працівника підкреслимо, що поняття «0,5 ставки» не зовсім коректне з юридичного погляду. У наведеній ситуації працівникові мав би бути встановлений неповний робочий час відповідно до ст. 50 КЗпП. Згідно з цією нормою за угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватися як під час прийняття на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в такому разі провадиться пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку. У наказі про встановлення неповного робочого часу працівникові зазначається кількість годин або дні тижня, в які працівник виконує свої трудові обов’язки, а не «0,5 ставки». Зразок наказу див. тут.

Відповідно, якщо працівнику встановлено неповний робочий час, наприклад з понеділка до п’ятниці з 10:00 до 13:00, а працівник працює більше, то оплата праці має здійснюватися пропорційно до відпрацьованого часу. Проте, якщо працівник працює довше ніж з 10:00 до 13:00, слід змінити його режим неповного робочого часу, наприклад з 10:00 до 15:00, видавши відповідний наказ.

Щодо ненормованого робочого дня зазначимо таке.

Визначення поняття «ненормований робочий день» та порядок його застосування наведено в Рекомендаціях щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці та соцполітики від 10.10.1997 № 7 (далі – Рекомендації № 7).

Як визначено в п. 1 цих Рекомендацій, ненормований робочий день – це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. Також передбачено, що за потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу і ця робота не вважається надурочною (понаднормовою).

Згідно з п. 3 Рекомендацій № 7 як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу надається додаткова відпустка до 7 календарних днів.

Наголосимо, що ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем. Для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, ненормований робочий день може застосовуватись (п. 2 Рекомендацій № 7).

Отже, працівник, якому встановлено неповний робочий час, не має права на додаткову щорічну відпустку за ненормований робочий час.