Списання майна через знищення та непридатність
Списання сельгоспкультур та майна через знищення та непридатність
Запаси на підприємстві можуть зіпсуватися з різних причин, зокрема через ворожі атаки або відключення електроенергії на тривалий час. Такі запаси підлягають списанню, так само, як і запаси, строк використання яких сплив і подальше застосування яких неможливо. У статті розповімо, як діяти в разі виявлення зіпсованих запасів, якими документами оформити такі дії та як відобразити в обліку списання цих запасів.
Починати потрібно з інвентаризації, щоб установити обсяг зіпсованих запасів.
У разі виявлення псування цінностей інвентаризацію проводять на день установлення таких фактів у визначеному керівником підприємства обсязі (п. 7 розд. І Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженого наказом Мінфіну від 02.09.2014 № 879, далі – Положення № 879).
При цьому виявлені під час інвентаризації непридатні або зіпсовані запаси вносяться до окремого інвентаризаційного опису, в якому вказуються (пп. 4.4 розд. ІІІ Положення № 879):
Підприємства можуть скористатися типовою формою, такою як Інвентаризаційний опис запасів, затвердженою наказом Мінфіну від 17.06.2015 № 572 (далі – Наказ № 572), або самостійно розробленою формою, до якої включено всі реквізити первинного документа, передбачені ст. 9 Закону від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Окрім інвентаризаційного опису також оформлюються:
Якщо зіпсовані запаси можна використати в господарській діяльності, тоді крім акта слід скласти документ, який фіксуватиме переміщення запасів (наприклад, зі складу у виробництво, якщо такі запаси можна переробити). Його можна розробити на основі типової форми № М-11 «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів», затвердженої наказом Мінстату від 21.06.1996 № 193 (втратив чинність, але типові форми можна використовувати).
Зіпсовані запаси списуються за дебетом субрахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» за їх фактичною собівартістю з урахуванням транспортно-заготівельних витрат (п. 27 НП(С)БО 9 «Запаси»; п. 5.7 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Мінфіну від 10.01.2007 № 2, далі – Методрекомендації № 2).
Якщо облік ведеться за продажними цінами, то потрібно списати й торговельну націнку (Дт 285 «Торгова націнка» – Кт 282 «Товари в торгівлі»). Витрати на вивезення (утилізацію) зіпсованих запасів відносять на дебет субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності».
Вартість зіпсованих запасів одночасно зі списанням на витрати відображається на позабалансовому субрахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей» (п. 27 НП(С)БО 9). Облік на цьому субрахунку ведеться до моменту встановлення винної особи. Якщо винну особу не встановлено, суму обліковують на субрахунку 072 до спливу строку позовної давності.
Списання відображається в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності того звітного періоду, у якому закінчено інвентаризацію (п. 3 розд. ІV Положення № 879).
Розглянемо докладніше, як відображається операція зі списання зіпсованих запасів у податковому обліку.
Облік з податку на прибуток ведеться за бухгалтерськими правилами. Тобто витрати, відображені в бухобліку у зв’язку зі списанням зіпсованих запасів, будуть враховані під час визначення фінансового результату, який є об’єктом обкладення податком на прибуток. Адже розд. ІІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ) не передбачено ніяких спеціальних правил оподаткування нестач і псування запасів.
Ні, не виникають. ПКУ не передбачено коригування фінрезультату до оподаткування на суму компенсуючих податкових зобов’язань із ПДВ, нарахованих при списанні запасів (Індивідуальна податкова консультація ДПС від 26.02.2024 № 946/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК).
За загальними правилами в разі списання запасів вважається, що вони використовуються не в господарській діяльності платника ПДВ. Тобто списання запасів призведе до нарахування компенсуючих податкових зобов’язань згідно з пп. «г» п. 198.5 ПКУ. При цьому база оподаткування визначається відповідно до п. 189.1 ПКУ.
Утім, згідно з п. 321 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ тимчасово, протягом дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, не вважаються використаними платником в операціях, які не обкладаються ПДВ, або операціях, що не є господарською діяльністю платника податків, товари, знищені (втрачені) внаслідок дії обставин непереборної сили в зазначений період.
Тобто компенсуючі податкові зобов’язання за п. 198.5 ПКУ в такому разі не нараховуються.
В п. 321 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ йдеться про товари. Визначення товарів наведено в пп. 14.1.244 ПКУ. Це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються в будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
Отже, норма п. 321 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ стосується знищення запасів, малоцінних необоротних матеріальних активів, продукції та нематеріальних активів.
Так, можна, адже норма п. 321 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ не містить умов щодо періоду придбання товарів, які були знищені (втрачені) внаслідок дії обставин непереборної сили в період воєнного, надзвичайного стану.
Для застосування звільнення, передбаченого п. 321 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ, факт знищення майна внаслідок воєнних дій має бути належним чином підтверджений документально.
З метою фіксації знищення майна потрібно:
1) провести інвентаризацію (про документальне оформлення інвентаризації див. вище);
2) отримати документи про знищення майна від компетентних органів. Для цього, зокрема, необхідно:
3) здійснити всі можливі заходи щодо фіксації факту пошкодження запасів (фото- та/або відеозйомка).
|
Зверніть увагу! Якщо до зруйнованого майна поки немає доступу і проведення інвентаризації неможливе, то списати таке майно не можна. А до інвентаризації підприємство продовжує обліковувати на балансі непідконтрольні знищені активи. |
Також зазначимо, що суми ПДВ, включені до складу податкового кредиту під час придбання товарів, які надалі були знищені (втрачені) внаслідок форс-мажорних обставин у період воєнного стану, не беруть участі в розрахунку суми бюджетного відшкодування та зараховуються до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення (пп. 69.29 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Якщо списують придбані запаси, то базою нарахування податкових зобов’язань є ціна їх придбання (п. 189.1 ПКУ).
Як визначати базу оподаткування в разі списання продукції власного виробництва, у п. 189.1 ПКУ не сказано. Тому, якщо йдеться про запаси власного виробництва, компенсуючі податкові зобов’язання слід нараховувати не на всю вартість вказаної продукції, а тільки на вартість товарів (послуг), придбаних із ПДВ. Такі витрати, як зарплата, нарахування на неї, амортизація, послуги власних допоміжних виробництв, загальновиробничі розподілені витрати і т. п., до розрахунку суми, на яку нараховують компенсуючі податкові зобов’язання, не включають, адже вони не пов’язані з придбанням товарів/послуг і не містять ПДВ.
Такої ж думки дотримуються і податківці. Так, в Індивідуальній податковій консультації ДФС від 26.04.2019 № 1858/6/99-99-15-03-02-15/ІПК (далі – ІПК № 1858) зазначено, що під час списання самостійно виготовленої продукції у зв’язку з неможливістю її використання в господарській діяльності платник податків зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання на підставі п. 198.5 ПКУ, тобто виходячи з вартості товарів/послуг, придбаних із ПДВ і частково або повністю використаних для виробництва такої продукції. Якщо ж через особливості обліку та/або специфіки діяльності платник ПДВ не може визначити вартість продукції для нарахування податкових зобов’язань, тоді, на думку податківців, компенсуючі податкові зобов’язання донараховуються виходячи зі звичайної ціни самостійно виготовленої продукції, у зв’язку зі списанням якої здійснюється таке донарахування. Щоправда, незрозуміло, до чого тут звичайна ціна (нагадаємо, звичайна ціна продукції власного виробництва як база обкладення ПДВ застосовується в разі реалізації такої продукції). У цій ситуації ніякої реалізації немає, тому, на нашу думку, якщо із собівартості неможливо виділити вартість придбаних товарів/послуг, нараховувати компенсуючі податкові зобов’язання слід виходячи із собівартості продукції, а не з її звичайної ціни.
Наша порада. Рекомендуємо оформити розрахунок компенсуючих податкових зобов’язань бухгалтерською довідкою.
Для нарахування податкових зобов’язань не пізніше останнього дня місяця, в якому списуються запаси, слід оформити зведену податкову накладну (далі – ПН). Шапка цієї ПН заповнюється так:
Таблична частина розділу Б зведеної ПН заповнюється з урахуванням таких особливостей: