Як переоцінка ОЗ впливає на фінансово-господарську діяльність

Закриття бухгалтерського року: згадати все!

Коли проводять переоцінку

Склад і вартість основних засобів (далі – ОЗ) відіграють важливу роль у фінансовому становищі підприємств. Тому від їх достовірної оцінки багато в чому залежать показники фінансової стійкості та платоспроможності. Одним із інструментів регулювання вартості ОЗ є переоцінка.

Переоцінку проводять, якщо залишкова вартість об’єкта ОЗ суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу (п. 16 П(С)БО 7 «Основні засоби»).

Як правило, за критерій суттєвості приймають величину, що дорівнює 1 % чистого прибутку (збитку) підприємства або 10 % справедливої вартості активу (пп. 2.20.1 Методрекомендацій щодо облікової політики підприємства, затверджених наказом Мінфіну від 27.06.13 р. № 635 (далі – Методрекомендації № 635); п. 34 Методрекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну від 30.09.03 р. № 561 (далі – Методрекомендації № 561); п. 6 листа Мінфіну від 29.07.03 р. № 04230-108). Цей критерій обов’язково має бути визначений у наказі про облікову політику підприємства (п. 2.1 Метод­рекомендацій № 635).

Це підтверджує п. 16 П(С)БО 7, згідно з яким підприємство може переоцінювати об’єкт ОЗ, якщо його залишкова вартість істотно відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. Мінфін ще в листі від 20.03.03 р. № 053-2940 підкреслив, що норма П(С)БО 7 щодо переоцінки ОЗ не є імперативною і має лише дозвільний характер. Підприємства можуть вести облік ОЗ за пріоритетною – історичною (фактичною, первісною) вартістю придбання цих об’єктів або за переоціненою вартістю.

Тому навіть якщо зазначена відмінність перевищила поріг суттєвості, підприємство, не знайшовши вигід у проведенні переоцінки, може й відмовитися від неї.

Якщо ж підприємство бажає провести переоцінку, то вона можлива лише за умови, що різниця між балансовою і справедливою вартістю є істотною.

Етапи проведення переоцінки

Правила та практичні приклади обліку переоцінки ми розглядали детально у «Переоцінка основних засобів: основні правила та облік».

Нагадаємо коротко основні етапи її проведення (п. 17 П(С)БО 7):

• визначаємо справедливу вартість об’єкта, який збираємося переоцінити;
• визначаємо індекс переоцінки (шляхом ділення справедливої вартості об’єкта на його залишкову вартість);
• обчислюємо переоцінену первісну вартість об’єкта та переоцінений знос (для цього первісну вартість і суму зносу множимо на отриманий індекс переоцінки). Різниця між цими показниками й буде переоціненою залишковою вартістю об’єкта.

Якщо залишкова вартість об’єкта дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається шляхом додавання справедливої вартості цього об’єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу (п. 17 П(С)БО 7).

Як переоцінка впливає на фінрезультат

Щоб пояснити логіку впливу переоцінки на фінансові результати діяльності підприємства, репрезентовані у фінзвітності, покажемо, як цей процес відображається на рахунках бухобліку (див. таблицю).

Правила відображення результатів переоцінки ОЗ у бухобліку

Як видно з таблиці, у разі переоцінки об’єктів ОЗ в обліку можуть виникати доходи й витрати. Крім того, результати переоцінки можуть впливати на суму амортизації об’єкта ОЗ, яка нараховуватиметься після переоцінки.

Чи варто проводити переоцінку

Як ми вже зазначали, проведення переоцінки – це право підприємства, а не обов’язок. Приймаючи рішення про її проведення або непроведення, підприємство передусім має аналізувати доводи «за» і «проти».

Отже, якщо ви маєте намір провести переоцінку, то радимо звернути увагу на таке.

Плюси

У результаті дооцінки збільшується первісна та залишкова вартість ОЗ. Також дооцінка збільшує вартість капіталу в дооцінках, який є частиною власного капіталу. А це призводить до:

• покращення інвестиційної привабливості підприємства, зокрема показників платоспроможності та ліквідності. Отже, поліпшується кредитоспроможність підприємства, розширюються можливості залучення позикових ресурсів, усувається загроза банкрутства;
• збільшення частини майна, вартість якої виплачується учасникові товариства в разі його виходу;
• збільшення вартості чистих активів.

Нагадаємо: чисті активи – це активи підприємства за вирахуванням його зобов’язань (п. 4 П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств»). Їх розмір відповідає власному капіталу товариства, репрезентованому в ряд. 1495 форми № 1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)».

У разі зменшення вартості чистих активів товариства більш як на 50 % порівняно з їх вартістю на кінець попереднього року слід зменшувати статутний капітал товариства або взагалі ліквідувати його (ч. 3 ст. 31 Закону від 06.02.18 р. № 2275-VІІІ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»). Тому якщо підприємство бачить, що вартість його чистих активів може виявитися меншою від зареєстрованого розміру статутного капіталу, варто вдатися до дооцінки ОЗ. Це дозволить збільшити вартість чистих активів, тим самим змінивши у сприятливий бік співвідношення між розміром чистих активів і статутним капіталом.

У результаті уцінки зменшується первісна та залишкова вартість ОЗ. Уцінка, як правило, не впливає на розмір власного капіталу (за винятком випадків, коли уцінюються раніше дооцінені ОЗ, див. таблицю).

Відповідно:

• зменшення амортизовуваної вартості ОЗ зменшує амортизаційні відрахування та собівартість продукції;
• у результаті зменшення залишкової вартості ОЗ зменшується база для нарахування ПДВ за операціями продажу уціненого об’єкта. Адже згідно з абзацом другим п. 188.1 Податкового кодексу (далі – ПК) у разі продажу переоціненого об’єкта ОЗ база оподаткування не може бути нижчою від балансової (залишкової) вартості за даними бухобліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції.

Мінуси

1. Оцінку ОЗ для цілей бухобліку може проводити лише суб’єкт оціночної діяльності (ст. 7 Закону від 12.07.01 р. № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», далі – Закон № 2658). Тому підприємство не може провести переоцінку ОЗ лише силами своїх фахівців. Тобто переоцінка потребуватиме додаткових витрат. Якщо ж підприємство здійснить переоцінку ОЗ самостійно, переоцінку буде визнано недійсною (ст. 8 Закону № 2658). До того ж, у такому разі може мати місце заниження об’єкта оподаткування, зокрема, з податку на прибуток чи єдиного податку (стосується платників єдиного податку третьої групи), а якщо переоцінені ОЗ продано – ще й ПДВ. Виявлення такого факту під час проведення перевірки тягне за собою нарахування штрафу згідно зі ст. 123 ПК та пені (ст. 129 ПК).

2. У разі переоцінки об’єкта ОЗ на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи ОЗ, до якої належить цей об’єкт (п. 16 П(С)БО 7).

Нагадаємо, що група ОЗ – це сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів (п. 4 П(С)БО 7). Перелік узагальнених груп ОЗ містить п. 5 П(С)БО 7.

Тобто якщо підприємство вирішило переоцінити, приміром, один комбайн, то потрібно буде переоцінювати всю сільгосптехніку.

3. Переоцінку об’єктів тієї групи, яка вже була переоцінена, згодом потрібно буде проводити з такою регулярністю, щоб залишкова вартість цих об’єктів на дату балансу істотно не відрізнялася від їх справедливої вартості (п. 16 П(С)БО 7). А це – витрати коштів та часу.

Висновки

Рішення про проведення переоцінки ОЗ приймає керівництво підприємства. І головний бухгалтер безпосередньо має бути залучений до цього. Адже в результаті переоцінки змінюються показники фінансово-господарської діяльності підприємства, які наводяться у фінзвітності.

Підприємство має повне право не переоцінювати ОЗ навіть тоді, коли їх залишкова вартість істотно відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. А ось у зворотній ситуації – за бажання підприємства провести переоцінку – це можливо лише в разі, якщо різниця між балансовою і справедливою вартістю є істотною.