Нормативна база:
ТЕОРЕТИЧНИЙ МІНІМУМ
Позовна давність – це встановлений законом строк, протягом якого юридична або фізична особа має право звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або інтересу (ст. 256 ЦК). Загальний строк позовної давності становить три роки (ст. 257 ЦК). Однак у цього правила є два винятки:
для деяких вимог установлені спеціальні строки позовної давності, які більші або менші від загального строку в три роки (див. таблицю);
для деяких видів зобов'язань строки давності не діють. Перелік основних таких випадків наведено в ст. 268 ЦК, але винятки можуть бути встановлені й іншими статтями ЦК, а також окремими законодавчими актами. Наприклад, згідно зі ст. 233 КЗпП строки давності не застосовуються до вимог щодо заробітної плати.