Оплата послуг нерезидента через постійне представництво: що в ПДВ-обліку

На дату виникнення податкових зобов’язань за операцією з постачання таких послуг постійне представництво нерезидента - платник ПДВ зобов’язане нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну, яка для отримувача таких послуг є підставою для включення сум ПДВ, зазначених у ній, до податкового кредиту.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.4 ПКУ, така сума може бути задекларована до бюджетного відшкодування за заявою товариства у сумі податку, фактично сплаченій ним зі свого рахунку в закордонному чи українському банку у попередніх та звітному податкових періодах як на рахунок нерезидента в іноземному банку, так і при оплаті безпосередньо на рахунок постійного представництва такого нерезидента в Україні та іншим постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200.13 ПКУ.

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 01.08.2018 р. № 3361/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Про податок на додану вартість

Державна фіскальна служба України розглянула звернення товариства щодо надання індивідуальної податкової консультації з питання декларування бюджетного відшкодування у разі отримання послуг від постійного представництва нерезидента на митній території України та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу I Кодексу).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Підпунктом 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ визначено, що постійним представництвом є постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

З метою оподаткування термін «постійне представництво» включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об'єкт чи пов'язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов'язана з таким майданчиком, об'єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг нерезидентом (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов'язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження: діяти від імені виключно такого нерезидента (проведення переговорів щодо суттєвих умов та/або укладення договорів (контрактів) від імені цього нерезидента), що призводить до виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов'язків; та/або утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу.

Для цілей оподаткування ПДВ платниками податку є особи, перелік яких визначено підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу I та пунктом 180.1 статті 180 розділу V Кодексу. Зокрема, такою особою є постійне представництво нерезидента.

Отже, якщо нерезидент здійснює операції з постачання послуг на митній території України та має на території України постійне представництво, яке згідно з вимогами розділу V Кодексу зареєстроване як платник ПДВ, то обов'язок щодо нарахування і сплати ПДВ до бюджету за операціями з постачання таким нерезидентом послуг, місцем постачання яких визначена митна територія України, покладається на таке постійне представництво нерезидента.

Відповідно до підпунктів «а» та «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V Кодексу.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 розділу V Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості, до складу якої включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

На дату виникнення податкових зобов'язань, яка визначається за правилами, встановленими пунктом 187.1 статті 187 розділу V Кодексу, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений Кодексом термін (пункт 201.1 статті 201 розділу V Кодексу).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, незалежно від того, на який банківський рахунок постачальника здійснюється оплата послуг, що постачаються на митній території України нерезидентом, який має постійне представництво в Україні, зареєстроване як платник ПДВ (безпосередньо на рахунок такого нерезидента в іноземному банку чи на рахунок його постійного представництва в Україні та незалежно від того з якого рахунку товариства (в закордонному чи українському банку) здійснюється така оплата), вона визнається як оплата таких послуг безпосередньо постачальнику. При цьому на дату виникнення податкових зобов'язань за операцією з постачання таких послуг постійне представництво нерезидента - платник ПДВ зобов'язане нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну, яка для отримувача таких послуг є підставою для включення сум ПДВ, зазначених у ній, до податкового кредиту.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 розділу V Кодексу).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 розділу V Кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.4 статті 200 розділу V Кодексу, така сума може бути задекларована до бюджетного відшкодування за заявою товариства у сумі податку, фактично сплаченій ним зі свого рахунку в закордонному чи українському банку у попередніх та звітному податкових періодах як на рахунок нерезидента в іноземному банку, так і при оплаті безпосередньо на рахунок постійного представництва такого нерезидента в Україні та іншим постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ розділу V Кодексу.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу II Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.