Підписуйся на інформаційну страховку бухгалтера
Підписатися

Природний убуток зерна під час зберігання: особливості визначення та обліку

Із цієї статті ви дізнаєтеся: про способи розрахунку норм природного убутку зерна залежно від тривалості його зберігання та облікові аспекти виявлених втрат.

У процесі зберігання зерна на складах підприємства закономірно відбувається втрата його маси. Причиною цього є сорбційні процеси, зменшення сухих речовин при диханні зерна, розпил у результаті переміщення зернових мас у зерносховищі тощо. З технологічної точки зору такі втрати зерна є природним убутком. Проте для відображення його в бухгалтерському обліку необхідно:

1) визначити фактичний розмір убутку зерна в місцях його зберігання шляхом інвентаризації;

2) пересвідчитись, що зменшення маси зерна знаходиться в межах допустимих норм.

Для списання зерна сільгосппідприємства застосовують Норми природних втрат зерна, продуктів його переробки, насіння трав, кормів трав’яних, штучно висушених, і насіння олійних культур під час зберігання на підприємствах системи Міністерства хлібопродуктів СРСР, затверджені постановою Держпостачу СРСР від 07.01.86 р. № 4 (далі – Норми № 4). Цей документ і досі є чинним на підставі постанови Верховної Ради від 12.09.91 р. № 1545-XII.

Зазначені норми застосовуються у відсотках від маси, що зберігається (тобто у відсотках до кількості зерна, яке значиться за даними бухгалтерського обліку), як контрольні та граничні та лише у випадках, коли зменшення маси зерна не було спричинене змінами його якості.

Повна версія доступна тільки передплатникам

Кращі матеріали