Випускники ВНЗ, які навчаються за держзамовленням, вільні у виборі місця роботи

Законом від 06.10.16 р. № 1662-VІІІ (далі – Закон № 1662) унесено зміни до Закону від 01.07.14 р.
№ 1556-VІІ «Про вищу освіту» (далі – Закон № 1556) щодо працевлаштування випускників. Відтепер до основних завдань ВНЗ належить не лише вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці, а й сприяння працевлаштуванню випускників. Така норма стосується всіх ВНЗ.

Крім того, держоргани, до сфери управління яких належать ВНЗ (це можуть бути як міністерства, відомства, так і місцеві держадміністрації), мають розподіляти випускників вищих військових навчальних закладів (ВНЗ із специфічними умовами навчання) для подальшого проходження служби цими випускниками. Інші ВНЗ інформуватимуть випускників про наявність вакансій у складі юридичних осіб для можливого працевлаштування. Ідеться про юросіб усіх форм власності та підпорядкування.

Зазначимо, що законодавці керувались Конвенцією Міжнародної організації праці від 28.06.30 р. № 29 «Про примусову чи обов‘язкову працю» та Міжнародною Конвенцією № 105 «Про скасування примусової праці», ратифікованою Законом від 05.10.2000 р. № 2021-ІІІ. Тобто держава має сприяти працевлаштуванню осіб, а не створювати прецеденти щодо роботи випускників ВНЗ там, де вони не бажають працювати. Із доповненням ст. 64 Закону № 1556 навчальні заклади звільнені від зобов‘язання щодо здійснення працевлаштування випускників.

Виходячи із цього, Порядок, затверджений постановою КМУ від 22.08.96 р. № 992, підлягає приведенню у відповідність до змінених Законом № 1662 норм щодо таких випускників. Особливо важливим це є через те, що згідно з п. 14 згаданого Порядку той молодий фахівець, який був направлений на роботу та не прибув або відмовився без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнився (зокрема, за порушення трудової дисципліни чи за своїм бажанням), протягом 3 років зобов‘язаний відшкодувати до держбюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати. Щоправда, механізму такого відшкодування не ухвалено, про що, зокрема, зазначено в листі Мін’юсту від 12.08.15 р. № ПІ-К-2626.

Вочевидь, слід чекати на перегляд зафіксованої в ч. 2 ст. 197 КЗпП норми щодо молодих спеціалістів –
випускників державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями. Для них передбачено надання роботи за фахом на період не менше 3 років у порядку, визначеному Кабміном. Також потребує відповідного впорядкування й Указ Президента від 23.01.96 р. № 77/96. Ним установлено, що ті особи, які навчалися за рахунок державних коштів, зобов‘язані працювати в держсекторі щонайменше 3 роки. У разі відмови випускники відшкодовують до держбюджету повну вартість навчання.

Закон № 1556 доповнено ще кількома новими нормами. Зміни стосуються преференцій для осіб, які уклали угоду про відпрацювання не менше 3 років у сільській місцевості або селищах міського типу. Так, оновлена ст. 44 Закону № 1556 після набуття чинності Закону № 1662 передбачає, що особи можуть скористатися правом першочергового зарахування до вищих медичних і педагогічних навчальних закладів за державним замовленням. На сьогодні приймання на навчання до ВНЗ проходить за конкурсом, за умовами, затвердженими МОН.

Крім того, унесене Законом № 1662 доповнення до чинних норм Закону № 1556 стосовно вищезгаданих осіб установлює їм таку державну гарантію, як забезпечення безоплатного користування житлом із опаленням та освітленням у межах установлених норм.

Закон № 1662 набув чинності з 01.01.17 р. Тож чекаємо відповідних рішень Кабміну та галузевих міністерств (зокрема, МОН та Мінсоцполітики), у яких визначатиметься механізм реалізації згаданих законодавчих норм.

Анна СЕМЕНЕНКО, консультант