Операції з нерезидентами з низькоподаткових юрисдикцій

Правила про трансферному ціноутворенні здаються більш привабливими тепер, коли в результаті податкової реформи режим роботи з нерезидентами з нізконалогових юрисдикцій був у багатьох аспектах посилений.

Згідно з новими правилами (пп. 140.5.4 і 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 НК), що допускає кілька винятків, фінансовий результат при наявності неконтрольованих операцій з нерезидентами з нізконалогових юрисдикцій підлягає збільшенню:

• На суму 30% вартості придбаних у таких осіб товарів, у тому числі необоротних активів, робіт і послуг,
  
• На суму витрат з нарахування роялті у повному обсязі.У зв'язку з тим, що в переліку нізконалогових юрисдикцій (додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 р № 449-р) виявилися не тільки офшори, а й неофшорного, цілком благополучні в плані податкового режиму країни, з якими українські компанії торгують давно і активно (Болгарія, Грузія, Молдова, Узбекистан та ін.), ці правила можуть розглядатися як торговельний бар'єр. Але не про це зараз мова.

Звичайно, в тих випадках, коли операції з резидентами цих країн є контрольованими, застосовуються правила про ТЦО, порогові показники для застосування яких зараз надзвичайно низькі.

Однак досить часто йдеться про виплату роялті або придбанні невеликих партій товару, разових або нерегулярних послуг, які в рамках одного періоду не досягають розмірів, необхідних для застосування до них правил про ТЦО як до контрольованих операціях. У таких випадках уникнути застосування наведених вище правил про збільшення фінансового результату можна, якщо операція не є контрольованою і сума витрат у цих операціях підтверджується платником податку за правилами звичайних цін відповідно до процедури, встановленої ст. 39 НК (іншими словами, за правилами ТЦО), але без подання звіту. Що означає це "підтверджується платником податку за правилами звичайних цін відповідно до процедури, встановленої ст. 39 НК, але без подання звіту"?

Умови незастосування коригування

По-перше, тягар доведення відповідності договірної ціни звичайною ціною у операціях з нерезидентами з нізконалогових юрисдикцій покладається в цьому випадку на платника податків, а не на податковий орган за загальним правилом п. 14.1.71 ПК.

По-друге, на відміну від загального підходу в ТЦО, що передбачає коригування ціни до рівня звичайної, тут можливий більш суворий підхід. Норма про підтвердження витрат за правилами звичайних цін сформульована таким чином, що допускає строге по відношенню до платника податків тлумачення: платник податків повинен підтвердити, що враховані ним витрати сформовані в результаті придбання товарів (робіт, послуг) за цінами, відповідними рівню звичайних цін. Якщо виявляється невідповідність, то правило про 30-% коригуванню для витрат на товари (роботи, послуги) і 100-% коригуванню для роялті застосовується до всіх таких витрат.

Перелік низькоподаткових юрисдикцій ви можете знайти тут:

http://transfertne.com/