Про функціонування української мови як державної

Прийнято Закон, який регулює застосування української мови як державної у сферах суспільного життя, дія якого не поширюється на сферу приватного спілкування та релігійні обряди. Зокрема:

• єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська, і кожен громадянин зобов’язаний володіти нею (ч. 1 ст. 6);
• визначено перелік осіб, які зобов’язані застосовувати державну мову під час виконання своїх службових обов’язків (зокрема, судді, адвокати, нотаріуси, керівники закладів освіти всіх форм власності, медпрацівники державних і комунальних закладів охорони здоров’я; посадові та службові особи підприємств, установ та організацій (далі – підприємства) державної і комунальної форм власності (крім осіб, які не є громадянами України) (ч. 1 ст. 9);
• установлено, що робочою мовою діяльності органів державної влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств державної і комунальної форм власності та мовою робочого спілкування є державна мова (ч. 1 ст. 12). Відповіді на звернення фізичних та юридичних осіб до вищеназваних органів та підприємств надаються державною мовою, якщо інше не встановлено законом (ч. 8 ст. 13).

Законом регламентовано застосування державної мови в різних сферах суспільного життя, зокрема:

1) у сфері трудових відносин:

ніхто не може бути примушений використовувати під час перебування на роботі та виконання обов’язків за трудовим договором іншу мову, ніж державна, крім:

• обслуговування споживачів та інших клієнтів, які є іноземцями чи особами без громадянства;
• створення юридичних, технічних, інформаційно-рекламних текстів та інших повідомлень і документів (у т. ч. усних), адресатами яких є іноземці чи особи без громадянства, юридичні особи, органи і посадові особи іноземних держав і міжнародних організацій;
• трудові договори укладаються державною мовою. При цьому сторони трудового договору можуть використовувати його переклад (ст. 20);

2) реалізація комп’ютерних програм та веб-сайтів:

• комп’ютерна програма, установлена на товарах, що реалізуються в Україні, повинна мати користувацький інтерфейс державною мовою з обсягом інформації, аналогічним іншомовним версіям такого інтерфейсу. У разі недотримання цієї вимоги може бути визнано реалізацію товару неналежної якості;
• інтернет-представництва (у т. ч. веб-сайти, веб-сторінки в соціальних мережах) підприємств державної і комунальної форм власності, ЗМІ, зареєстрованих в Україні, а також суб’єктів господарювання (далі – СГ), що реалізують товари і послуги в Україні та зареєстровані в Україні, виконуються державною мовою (ч. 2 та 6 ст. 27 застосовуються з 16.07.21 р.);

3) обслуговування споживачів. Зокрема, українською мовою:

• підприємства, фізособи-підприємці, інші СГ обслуговують клієнтів та надають інформацію про товари (послуги), у тому числі через інтернет-магазини та інтернет-каталоги (така інформація може дублюватися іншими мовами). На прохання клієнта його персональне обслуговування може здійснюватися також іншою мовою, прийнятною для сторін;
• суб’єкт електронної комерції, зареєстрований в Україні, поширює комерційне електронне повідомлення (у т. ч. про предмет електронного договору);
• виробники (виконавці, продавці) усіх форм власності надають споживачам інформацію про вироби (товари), роботи чи послуги. При цьому інформація може дублюватися будь-якою іншою мовою, прийнятною для сторін (ст. 30 набуває чинності з 16.01.21 р.);

4) транспорт. Державна мова є мовою інформації, оголошень, повідомлень, написів, довідкових служб, обслуговування пасажирів у всіх видах пасажирського транспорту, на залізничних та автовокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах. На прохання пасажира його індивідуальне обслуговування може здійснюватися іншою мовою, прийнятною для сторін (ч. 2, 3 ст. 36).

Нормою ст. 188⁵² КУпАП (набуває чинності з 16.07.22 р.) установлено відповідальність за порушення вимог застосування державної мови:

• у сфері освіти, науки, культури, книговидання, у користувацьких інтерфейсах комп’ютерних програм та веб-сайтів, у сфері інформації для загального ознайомлення, публічних заходів, технічної і проектної документації, реклами, охорони здоров’я, спорту, телекомунікацій та поштового зв’язку, транспорту – штраф у розмірі від 200 до 300 НМДГ (від 3 400 до 5 100 грн.) або попередження, якщо порушення вчинено вперше (далі – попередження);
• друкованими ЗМІ – штраф у розмірі від 400 до 500 НМДГ (від 6 800 до 8 500 грн.) або попередження.

За інші порушення порядку застосування державної мови, передбачені цим Законом, накладається штраф у розмірі від 200 до 300 НМДГ або попередження. Штраф за повторне порушення протягом року становить від 500 до 700 НМДГ (від 8 500 до 11 900 грн.).

Друковані ЗМІ, зареєстровані в Україні, видаватимуться державною мовою: із 16.01.22 р. – для загальнодержавної і регіональної сфер розповсюдження; із 16.07.24 р. – для місцевої сфери.

Закон України від 25.04.19 р. № 2704-VIII набуває чинності з 16.07.19 р., крім окремих норм («Голос України» від 16.05.19 р. № 90).