Чи можна виграти суд з ДФС, якщо контрагент фіктивний

Комунальне підприємство придбало газ у Контрагента, чий директор заперечує реальність діяльності своєї фірми.

Фіскали звикли до того, що визнання директора Контрагента винним за статтею «фіктивне підприємництво» - це достатня умова для визнання угоди з платником недійсною.

Однак судова практика не така однозначна, як думка ДФС.

Комунальне підприємство придбало у Контрагента газ за договором купівлі-продажу. Фіскальна служба в ході позапланової перевірки встановила, що директор Контрагента заперечує реальність діяльності своєї фірми, яка за документами продала Комунальному підприємству газ.

Більш того, рішенням районного суду встановлена ​​вина директора Контрагента у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 КК України - фіктивне підприємництво. Директор Контрагента визнав свою провину в пособництві фіктивному підприємництву та пояснив, що погодився перереєструвати компанію на своє ім'я за грошову винагороду. Директор розумів, що фірма створюється для прикриття незаконної діяльності інших осіб. Суд звільнив від кримінальної відповідальності керівника Контрагента в зв'язку з закінченням строків давності.

Оскільки Контрагент - фіктивне підприємство, ГФС вирішила, що операцій з Комунальним підприємством насправді не було, а витрати останнього на газ - нереальні, тобто завищені. В результаті перевірки ДФС нарахувала підприємству ПДВ.

Підприємство не погодилося з висновками ДФС і оскаржило податкові зобов'язання в судовому порядку. Суд апеляційної інстанції прийняв рішення на користь УКРІНФОРМ. У постанові зазначено, що ознаки фіктивного підприємства несумісні з легальної підприємницької діяльністю навіть при її формальному підтвердженні первинними документами.

Суд зробив такий висновок: документи, підписані директором Контрагента, який заперечує свою участь в створенні і діяльності фірми, в тому числі і в підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належним чином оформленими документами, які засвідчують факт придбання товарів. Тому віднесення відображеної в документах суми ПДВ до податкового кредиту безпідставно.

Однак Вищий адмінсуд зробив протилежний висновок. У рішенні від 6 грудня 2017 року ВАСУ послався на ч. 4 ст. 72 КАС України: вирок суду в кримінальній справі є обов'язковим для адмінсуду, який розглядає справу про правові наслідки діяльності засудженої особи. Але обов'язковість вироку обмежується лише такими питаннями: чи було вчинено дію, і чи було воно вчинено даною особою.

При цьому передбачене ст. 72 КАСУ звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість під час судового розгляду спростувати обставини, які вказані в іншому судовому рішенні.

Крім того, в рішенні райсуду зроблено висновок про те, що в рамках кримінальної справи здійснювалося досудове розслідування тільки по відношенню до директора Контрагента та тільки щодо кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 КК України.

Таким чином, рішення райсуду про вино директора Контрагента у фіктивному підприємництві не є безумовною підставою для висновку про порушення Позивачем податкового законодавства. Так, стаття 72 КАСУ поширюється лише на обличчя, за яким винесено вирок. Тому обов'язковим є тільки ті обставини, які безпосередньо стосуються засудженої особи, а не інших осіб.

У підсумку, ВАСУ повністю задовольнив позовні вимоги Підприємства та скасував податкові рішення ДФС.

Джерело: http://sud.ua/