Вихідна допомога при звільненні: коли виплачується?

До Східного міжрегіонального управління Держпраці звернувся працівник одного із транспортних підприємств Донецької області пан Андрій з питанням щодо надання вихідної допомоги при звільненні. Він повідомив, що роботодавець звільняє його за п. 5 ст. 40 КЗпП (нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності). Пан Андрій поцікавився розміром вихідної допомоги згідно із Законом у цьому випадку, тому що роботодавець повідомив, що така допомога не передбачена.

Інспекторка праці роз’яснила, що вихідна допомога – це грошова виплата працівникові, який звільнений з роботи не з власної ініціативи, яку виплачує роботодавець у випадках, передбачених законом або сторонами. Основною метою вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи. Вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, оскільки її розмір не пов’язаний  з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав.

Вичерпаний перелік підстав, за якими виплачується вихідна допомога при звільненні, визначено ст. 44 КЗпП. Законом дійсно не передбачено такої допомоги при звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП. Проте колективним договором можуть бути визначено додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги. Інспекторка праці зв’язалася з роботодавцем, роз’яснила вимоги законодавства про працю та поцікавилася умовами колективного договору. Директор повідомив, що  на підприємстві діє колективний договір, жодне з положень якого не призупинялось на час воєнного стану. Саме за умовами колективного договору пану Андрію було виплачено вихідну допомогу в розмірі посадового окладу.

Держпраці