Чи виступає нотаріус податковим агентом при посвідченні договору довічного утримання між громадянами?

Відповідно до ст. 744 Цивільного кодексу (далі – ЦК) за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та(або) доглядом довічно.

Згідно зі ст. 748 ЦК набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до ст. 334 ЦК.

Статтею 334 ЦК визначено, що право власності на майно за договором  довічного утримання, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення.

Таким чином, за своєю правовою природою договір довічного утримання є відчуженням нерухомого майна, що передається у власність другій стороні.

Відчуження майна за договором довічного утримання з метою одержання за нього грошової компенсації у вигляді матеріального забезпечення для цілей обкладення ПДФО розглядається як продаж такого майна.

Згідно з пп. «а» п. 172.5 Податкового кодексу (далі – ПК) сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей особою,  яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, неподільний об’єкт незавершеного будівництва/майбутній об’єкт нерухомості, – до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни.

Пунктами 172.4, 173.4, 174.4 ПК встановлено, що приватний нотаріус щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про посвідчені ним протягом звітного кварталу договори купівлі-продажу (міни) між фізичними особами, включаючи інформацію про ціну таких договорів та розмір сплаченого податку у розрізі кожного договору.

Головне управління ДПС у Запорізькій області