Виплата компенсації при звільненні за додаткову соцвідпустку за сумісництвом

У відповідності з ч. 2 статті 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці через укладення трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо іншого не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Крім основного трудового договору, працівник може укладати трудові договори про роботу за сумісництвом, у тому числі внутрішнім.

Статтею 2 Закону України «Про відпустки» визначено право на відпустки громадян України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Працівник, який уклав трудовий договір на роботу за сумісництвом, перебуває у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією), фізичною особою і тому має право на оплачувану щорічну відпустку.

Ураховуючи зазначене, і те, що на роботі за сумісництвом працівник має право на соціальні відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами і для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та відповідно до ст. 56 КЗпП України щодо недопущення  будь- яких обмежень обсягу трудових прав працівників у разі роботи на умовах неповного робочого часу, не вбачається підстав для ненадання працівникам- сумісникам соціальної відпустки за ст. 19 Закону України «Про відпустки».

Законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівників, які мають дітей, тому, якщо працівник з якихось причин не скористався цим правом за попередній рік або за кілька попередніх років, він має право використати цю відпустку, а в разі звільнення (незалежно від підстав) йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні таких відпусток, як це передбачено ст. 24 Закону України «Про відпустки»

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст. 116 КЗпП України,  за відсутності спору про їхній розмір  підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

pl.dsp.gov.ua