Трудовий договір і договір підряду (цивільно-правовий договір): принципові відмінності

Оскільки протягом останніх років з найманими працівниками куди частіше укладають цивільно-правові договори (змішана форма договорів) замість належних трудових договорів, варто згадати, що Кодекс законів про працю України  регулює трудові відносини всіх працівників.

Так, працівники реалізують своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою (далі — організація).

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 Кодексу законів про працю України).

Трудовий договір може бути як строковим (містити строки дії цього договору), так і безстроковим, тобто укладеним на невизначений строк. Строковий договір може укладатися на строк, установлений за узгодженням сторін, або на період виконання певної роботи.

При роботі за трудовим договором

1. Обсяг виконуваної роботи визначається у вигляді професії, спеціальності, кваліфікації чи посади, визначеної відповідно до класифікатора професій.

2. Робоче місце створюється роботодавцем і він забезпечує всі необхідні умови праці, необхідні для виконання визначених договором робіт.

3. Працівник підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку роботодавця, конкретним його посадовим особам. Виконує роботи відповідно до графіку чи режиму роботи, встановленому роботодавцем.

4. За виконання робіт працівникові нараховується та виплачується заробітна плата в розмірі не нижче, встановленого законодавством.

Загальне визначення цивільно-правового договору подається у статті 626 Цивільного кодексу України: договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється. Тобто, він застосовується для реалізації визначених, найчастіше разових робіт.

При виконанні робіт за цивільно-правовим договором

1. Обсяг виконуваної роботи визначається у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню та можуть бути відображені в акті їх приймання.

2. Підрядник виконує визначені договором роботи на власний страх та ризик. Однак договором можуть передбачатись умови надання сировини чи матеріалів для виконання цих робіт.

3. Договором встановлюються початковий та кінцевий терміни, в межах яких підрядник повинен виконати визначені договором роботи відповідно до власного графіку роботи та виходячи лише з власних можливостей.

4. Підряднику за виконання визначеної договором та зданої відповідно до акту роботи виплачується дохід у розмірі, встановленому самим договором. До цього доходу, крім заробітної плати, може включатись й вартість інших витрат, які поніс підрядник при виконанні роботи (Прим. Ред. - не заробітної плати, а оплати праці).

Трудове законодавство поширюється в повному обсязі: внесення запису до трудової книжки; загальнообов’язкове державне соціальне страхування. У той час, як за цивільно-правової угоди діють тільки норми цивільного законодавства.

Таким чином, предметом трудового договору є процес виробництва і праці, а предметом договору цивільно-правового характеру — результат конкретної праці.

Якщо договір який укладено з працівником містить хоч одну ознаку трудового договору, його предметом буде сам процес виробництва та праці, а виконання робіт за договором є обов’язковою ланкою, механізмом, гвинтом в цьому процесі (взаємодії з іншими особами), то такі відносини можна вважати трудовими. Наявність ознак трудового договору в договорах цивільно-правового характеру є підставою для визнання таких договорів недійсними, оскільки зміст переважає над формою.

Таким чином, трудовий і цивільно-правовий договори по-різному укладаються, змінюються, розриваються та створюють відмінні один від іншого правові наслідки. У випадку виникнення конфлікту між сторонами укладеного договору, необхідно чітко визначитись, який вид договору між ними був укладений, позаяк законодавство про працю поширюється тільки на осіб, що уклали трудовий, а не цивільно-правовий договір. У разі виконання цивільно-правових договорів також не діють гарантії, які встановлені законодавством про працю України.

Слід зауважити, що укладений договір, незалежно від виду, має відповідати обов'язковим для його сторін правилам, установленим законом або іншими нормативно-правовими актами, чинними на момент його укладення.

Пункт 2 частини 5 статті 50 Закону України Про зайнятість населення  від 05.02.2012 № 5067-VI роботодавцям забороняє застосовувати працю громадян без належного трудових відносин, вчиняти дії спрямовані на приховування трудових відносин.

Управління Держпраці у Хмельницькій області

Джерело: http://km.dsp.gov.ua/index.php?newsid...