ТМЦ не повертаються з відповідального зберігання: що з ПДВ

На дату закінчення терміну зберігання ТМЦ поклажедавцем складається податкова накладна та реєструється в ЄРПН. Така зареєстрована в ЄРПН податкова накладна є підставою для включення зберігачем сум ПДВ до складу податкового кредиту. При цьому під час отримання коштів компенсації за неповернуті ТМЦ податкове зобов'язання з ПДВ не виникає.

Оскільки податкові зобов'язання з ПДВ вже нараховані виходячи з бази оподаткування ПДВ, визначеної п. 188.1 ПК, то обов'язку щодо нарахування податкових зобов'язань відповідно до п. 198.5 ПК за такими ТМЦ у поклажодавця у розглянутій ситуації не виникає.

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 11.02.2019 р. № 478/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ та податком на прибуток підприємств операцій з відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Відповідно до частини першої статті 936 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (частина перша статті 938 ЦКУ).

Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (частина перша статті 949 ЦКУ).

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (частина перша статті 950 ЦКУ).

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість (частина перша статті 951 ЦКУ).

Щодо оподаткування ПДВ

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Пунктом 185.1 статті 185 розділу V ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Згідно з підпунктом 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об'єктом оподаткування, зокрема, операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання) та повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику.

Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари (підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Відповідальне зберігання - господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платнику податків без зміни якісних або кількісних характеристик (підпункт 14.1.32 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ встановлені статтею 187 розділу V ПКУ.

Так, пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктами 201.1 і 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений ПКУ термін. При цьому податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, операція з передачі ТМЦ зберігачу на відповідальне зберігання для поклажодавця не є об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ. Податкові зобов'язання у поклажодавця та податковий кредит у зберігача при такій передачі не визначаються.

У разі якщо після закінчення терміну такого зберігання, що визначений у договорі, зберігач не повертає ТМЦ поклажодавцю, такі ТМЦ вважаються поставленими, та операція з їх постачання підлягає оподаткуванню ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначеної пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ.

При цьому датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ у поклажодавця відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ розділу V ПКУ є дата закінчення терміну зберігання ТМЦ, що визначена у договорі, або дата зарахування коштів компенсації за неповернуті ТМЦ залежно від події, яка відбулася раніше.

Тобто у розглянутій у зверненні ситуації на дату закінчення терміну зберігання ТМЦ поклажодавцем складається податкова накладна та реєструється в ЄРПН. Така зареєстрована в ЄРПН податкова накладна є підставою для включення зберігачем сум ПДВ до складу податкового кредиту. При цьому під час отримання коштів компенсації за неповернуті ТМЦ податкових зобов'язань з ПДВ не виникає.

Оскільки податкові зобов'язання з ПДВ вже нараховані виходячи із бази оподаткування ПДВ, визначеної пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ, то обов'язку щодо нарахування податкових зобов'язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ за такими ТМЦ у поклажодавця у розглянутій ситуації не виникає.

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 розділу II ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 розділу II ПКУ).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Отже, з питань зменшення доходу на суму, нарахованого ПДВ, за операціями з відповідального зберігання ТМЦ у бухгалтерському обліку, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу II ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.