Чи існують податкові підстави не платити дивіденди

ПКУ не забороняє виплачувати дивіденди, навіть коли:

• відсутні чистий прибуток чи прибуток, розрахованого за правилами, визначеними ст. 137 ПКУ;
• наявні нерозподілений прибуток чи непокриті збитки минулих років.

ГУ ДФС У М.КИЄВI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 28.05.2019 р. № 2419/ІПК/26-15-12-03-11

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист щодо прийняття рішення про виплату дивідендів учасниками товариства, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ, із змінами і доповненнями (далі - ПКУ), в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV, із змінами і доповненнями (далі - ЦКУ).

Пунктом 1 ст. 116 ЦКУ, зокрема, встановлено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Відповідно до абз. 1 ст. 58 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ «Про господарські товариства», із змінами і доповненнями (далі -Закон № 1576-ХІІ) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

До компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема, затвердження порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами (ст. 59 Закону № 1576-ХІІ).

Згідно з п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 ПКУ дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Підпунктом 57.1-1.1 п. 57.1-1 ст. 57 ПКУ встановлено, що у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст. 137 ПКУ.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, із змінами і доповненнями, встановлено, що дивіденди - частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.

Дивіденди розраховуються виходячи з прибутку, визначеного за правилами бухгалтерського обліку.

При цьому, ПКУ не визначає заборони для виплати дивідендів при відсутності чистого прибутку або оподаткованого прибутку, розрахованого за правилами, визначеними ст. 137 ПКУ, за наявності нерозподіленого прибутку минулих років, та заборони виплати дивідендів при наявності непокритого збитку за минулі роки.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.