Страхові послуги за субагентським договором

Якщо підприємство (субагент) не має статусу страхового агента та/або страхового (перестрахового) брокера, то операції такого підприємства (субагента) з постачання послуг, пов’язаних зі страховою діяльністю, що здійснюються у рамках суб­агентського договору, є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 %.

При цьому винагорода, що отримується підприємством (субагентом) від страхового агента за надані послуги, пов’язані зі страховою діяльністю, які здійснюються у рамках субагентського договору, включається до бази оподаткування ПДВ.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 17.08.2020 р. № 3384/ІПК/99-00-05-06-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ операцій Товариства (субагента) з надання послуг, пов'язаних із страховою діяльністю, та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі − ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, між Товариством (субагентом) та іншим суб’єктом господарювання (агентом) укладено субагентський договір про надання послуг посередництва у сфері страхування (далі – Субагентський договір).

Згідно з умовами Субагентського договору агент передоручає субагенту право діяти від імені та за дорученням страховика/страховиків та виконувати частину їх страхової діяльності за винагороду, а саме серед іншого: укладати, у тому числі підписувати, договори страхування, отримувати стархові платежі від страхувальників.

Відносини у сфері страхування регулюються Законом України  від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» (далі – Закон № 85).

Відповідно до частини сьомої статті 15 Закону № 85 страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути, зокрема страхові агенти.

Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме:

• укладають договори страхування;
• одержують страхові платежі;
• виконують роботи, пов’язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань.

Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками затверджено постановою Кабінету Міністрів України  від 18 грудня 1996 року № 1523.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 - 5.3 статті 5 розділу І ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених               статтею 1 розділу І ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з пунктом 7.3 статті 7 розділу І ПКУ будь-які питання щодо оподаткування регулюються ПКУ і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до ПКУ та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Пунктом 44.1 статті 44 розділу І ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу І ПКУ.

При цьому фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (пункт 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі − Закон № 996)).

Отже, платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку − превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996)). Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Відповідно до підпункту 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, повідомляємо:

Щодо питань 1, 2

Оскільки Товариство (субагент) не має статусу страхового агента та/або страхового (перестрахового) брокера, то операції Товариства (субагента) з постачання послуг, пов'язаних із страховою діяльністю, що здійснюються у рамках Субагентського договору, є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою  20 відсотків.

При цьому винагорода, що отримується Товариством (субагентом) від страхового агента за надані послуги, пов'язані із страховою діяльністю, які здійснюються у рамках Субагентського договору, включається до бази оподаткування ПДВ.

Щодо питань 3, 4

Чинними нормами ПКУ не визначено підстав (умов), за яких операції Товариства (субагента) з постачання послуг, пов'язаних із страховою діяльністю, що здійснюються у рамках Субагентського договору, не будуть об’єктом оподаткування ПДВ та отримана Товариством (субагентом) від страхового агента винагорода за такі послуги не включатиметься до бази оподаткування ПДВ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ).