Застосування ознаки ділової мети до операцій з надання безповоротної фіндопомоги

Для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств ПКУ не передбачено застосування ознаки розумної економічної причини (ділової мети) до операцій з надання безповоротної фінансової допомоги суб’єктам господарювання, що є резидентами та платниками податку на прибуток підприємств на загальних підставах.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 23.09.2020 р. № 3968/ІПК/99-00-05-05-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму безповоротної фінансової допомоги, наданої іншому суб’єкту господарювання, що є резидентом та платником податку на прибуток підприємств на загальних підставах, та застосування ознаки розумної економічної причини (ділова мета) до таких операцій та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) у редакції, чинній з 23.05.2020,  повідомляє.

Як зазначено у зверненні товариство є платником податку на прибуток на загальних підставах та має намір надати безповоротну фінансову допомогу іншим юридичним особам-резидентам, які є платниками податку на прибуток на загальних підставах.

У платника виникли наступні питання:

• чи підлягає застосуванню до операцій з надання  безповоротної фінансової допомоги така кваліфікуюча ознака господарської діяльності, як розумна економічна причина (ділова мета);
• чи підлягає коригуванню фінансовий результат до оподаткування ( з метою оподаткування податком на прибуток) на суми витрат з надання безповоротної фінансової допомоги, у разі, якщо отримувачем такої допомоги є платник податку на прибуток (резидент України, в тому числі пов’язана особа) за основною ставкою 18 відсотків.

  Відповідно до п.п. 14.1.257  п. 14.1 ст. 14 Кодексу безповоротна фінансова допомога – це, зокрема, сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств,  на підставі абзацу першого п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Підпунктом 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу встановлено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено коригування платником податку на прибуток підприємств фінансового результату до оподаткування на різниці за витратами у вигляді безповоротної фінансової допомоги, наданої іншому суб’єкту господарювання, що є резидентом та платником податку на прибуток на загальних підставах, який не оподатковується за ставкою 0 відсотків відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу. Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України  від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями).

Щодо застосування ознаки розумної економічної причини (ділова мета) до операцій з надання безповоротної фінансової допомоги з метою оподаткування податком на прибуток підприємств.

Відповідно до п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розумна економічна причина (ділова мета) – причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Для цілей оподаткування вважається, що операція здійснена з нерезидентами, не має розумної економічної причини (ділової мети), якщо:

• головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків;
• у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов'язаних осіб.

Підпунктом 140.5.15 п. 140.5 ст. 140 Кодексу встановлено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується, зокрема, на суму витрат, понесених платником податків при здійсненні операцій з нерезидентами, якщо такі операції не мають ділової мети.

Обов'язок доведення обставин, передбачених цим підпунктом, покладається на контролюючий орган.

У разі якщо платник податку зобов'язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування на вартість витрат, зазначених у п.п. 140.5.15 п. 140.5 ст. 140 Кодексу, а також відповідно до положень інших підпунктів ст. 140 Кодексу, такі інші коригування відповідно до положень інших підпунктів ст. 140 Кодексу не здійснюються.

Кодексом з метою оподаткування податком на прибуток підприємств не передбачено застосування ознаки розумної економічної причини (ділова мета) до операцій з надання безповоротної фінансової допомоги суб’єктам господарювання, що є резидентами та платниками податку на прибуток підприємств на загальних підставах.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.