Надання послуг через Інтернет: чи застосовувати РРО?

Читайте за темою:

Касові операції та РРО: вивчаємо зміни

РРО не застосовується, коли замовник отримує й оплачує послуги через Інтернет

Якщо товариство буде надавати посередницькі послуги в сфері страхування послуги виключно через Інтернет, а споживачі будуть сплачувати за такі послуги виключно через Інтернет, то в такому випадку застосовувати РРО не обов'язково

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 03.01.2020 р. № 7/6/99-00-05-04-01-15/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо надання податкової консультації з питань застосування РРО при наданні послуг через мережу Інтернет та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.

Відповідно до звернення Товариство планує надавати посередницькі послуги у сфері страхування через мережу Інтернет.

Чи вважаються безготівковими розрахунки при дистанційному наданні послуги, які було надано (надіслано відповідну інформацію) за допомогою мережі Інтернет, тобто за відсутності місця безпосереднього здійснення розрахунків (без фізичного контакту надавача та отримувача таких послуг), якщо Товариство отримує кошти за таку надану послугу від споживача на свій розрахунковий рахунок через платіжну систему LiqРау від АТ «КБ «Приватбанк» за допомогою мережі Інтернет?

Чи можуть зазначені розрахунки проводитися без застосування реєстратора розрахункових операцій?

Чи потрібно Товариству використовувати розрахункові книжки і книги обліку розрахункових операцій, якщо було отримано транзитні кошти через платіжну систему LiqРау від АТ «КБ «Приватбанк» за страхові послуги, які було надано (надіслано відповідну інформацію) за допомогою мережі Інтернет, тобто за відсутності місця безпосереднього здійснення розрахунків (без фізичного контакту надавача та отримувача таких послуг)?

Правовідносини у цій сфері регулюються Кодексом та Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265).

Законом № 265 визначено правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.

Відповідно до статті 2 Закону № 265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо (стаття 2 Закону № 265).

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону №265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі, зобов’язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, затвердженим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350.

Разом з тим пунктом 12 статті 9 Закону № 265 визначено, що РРО та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Закон України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електрону комерцію» (далі - Закон № 675) визначає засади діяльності у сфері електронної комерції, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Так, підпунктом 14 пункту 1 статті 3 Закону № 675 встановлено, що реалізація товару дистанційним способом - укладення електронного договору на підставі ознайомлення покупця з описом товару, наданим продавцем у порядку, визначеному Законом № 675, шляхом забезпечення доступу до каталогів, проспектів, буклетів, фотографій тощо з використанням інформаційно-телекомунікаційних    систем, телевізійним, поштовим, радіозв’язком або в інший спосіб, що виключає можливість безпосереднього ознайомлення покупця з товаром або із зразками товару під час укладення такого договору.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 13 Закону № 675 розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися, зокрема шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Разом з тим, продавець, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку (пункт 3 статті 13 Закону № 675).

Розділом VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705, встановлено, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів (тобто банківська картка, далі - ЕПЗ) та інші документи, що застосовуються в платіжних системах для платіжних операцій з використанням ЕПЗ, можуть бути в паперовій та/або електронній формі.

Під час здійснення операцій з використанням ЕПЗ у сфері електронної комерції та системах дистанційного обслуговування дозволяється формування в електронній формі документа за операцією з використанням ЕПЗ за умови доставки його користувачу.

Документи за операціями з використанням ЕПЗ мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Разом з цим, згідно з роз’ясненням Національного банку України (лист від 28.11.2019 № 57-0007/62082) квитанція, отримана при здійсненні розрахунку за допомогою ЕПЗ, не є розрахунковим документом у розумінні Закону № 265 та не підтверджує факт продажу товару (отримання послуг), а лише підтверджує ініціювання переказу коштів з рахунку держателя ЕПЗ.

Зауважуємо, що при визначенні відносин суб’єкта господарювання з отримувачем товару (послуги) в обов’язковому порядку слід визначати місце здійснення розрахунків.

Тобто, якщо місце здійснення розрахунків визначити неможливо (наприклад, отримання споживачем комп’ютерних програм, електронних книжок, довідок, висновків, експертних оцінок, договорів тощо виключно в електронній формі), то у такому випадку застосування РРО є необов’язковим.

У інших випадках (тобто безпосереднє отримання споживачем товарів чи послуг, в тому числі замовлених та сплачених через мережу Інтернет) суб’єкт господарювання зобов’язаний застосовувати РРО на загальних підставах.

Водночас, у разі здійснення розрахунків виключно у безготівковій формі (шляхом переказу коштів із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку) застосування РРО є не обов’язковим.

Враховуючи викладене та наведені приклади, якщо Товариством без фізичного контакту надавача та отримувача послуг виключно через мережу

Інтернет будуть надаватися посередницькі послуги у сфері страхування (укладання та оформлення в електронному вигляді договорів страхування, скріплення таких договорів електронною печаткою та надсиланням на електронну пошту страхувальника) та послуги з оброблення даних і розміщення інформації на веб-вузлах, і сплата за такі послуги споживачем буде здійснюватися виключно через мережу Інтернет, у даному випадку застосування РРО є не обов’язковим.

Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.07.2016 за № 920/29050 (далі - Порядок 547).

Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку № 547 суб’єкт господарювання може скасувати реєстрацію книги обліку розрахункових операцій та припинити її застосування.

При цьому, такий суб’єкт господарювання повинен затвердити власним розпорядчим документом рішення про те, що у випадку виходу з ладу РРО або відключення електроенергії проведення розрахункових операцій не здійснюється до моменту належного підключення резервного РРО або включення електроенергії.

Отже, у разі наявності затвердженого власними розпорядчим документом рішення суб’єкта господарювання про те, що у випадку виходу з ладу РРО або відключення електроенергії проведення розрахункових операцій не здійснюється до моменту належного підключення резервного РРО або включення електроенергії, реєстрацію книги обліку розрахункових операцій можна скасувати та не застосовувати її при здійсненні розрахункових операцій.

При цьому зазначаємо, що здійснення розрахункових операцій у такому випадку не повинно порушувати порядок їх проведення, який визначено Законом № 265, зокрема в частині обов’язкового застосування РРО у випадках, встановлених чинним законодавством.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.