Чи правомірні відрядження під час карантину?

Законодавство не передбачає особливий порядок направлення у відрядження працівників під час карантину, тому такий порядок відбувається за загальною процедурою, встановленою Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.1998р. №59 та Кодексом законів про працю України (далі – КЗпП).

Службове відрядження, у яке працівника направляють за розпорядженням керівника установи для виконання роботи, обумовленої трудовим договором, є обов’язковим для працівника. Водночас, як установлено ст. 31 КЗпП, керівник установи не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Таким чином, відмова працівника без поважних причин поїхати у відрядження для виконання роботи, обумовленої трудовим договором, може розглядатись як порушення трудової дисципліни.

Зауважимо, що згідно зі:

• статтею 176 КЗпП забороняється направлення у відрядження вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до 3 років;
• статтею 177 КЗпП жінки, що мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей з інвалідністю, не можуть направлятись у відрядження без їх згоди;
• статтею 186-1 КЗпП гарантії встановлені статтями 176-177 КЗпП поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері(в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів.

При цьому не варто забувати, що роботодавець зобов’язаний створити безпечні умови праці, тобто при такому відрядженні працівник вправі вимагати засоби індивідуального захисту, зокрема: захисну маску, рукавиці, окуляри.

zp.dsp.gov.ua