Чи правомірно звільнення одиноких матерів без подальшого працевлаштування?

Одинока матір та матір, яка має дитину-інваліда, прийняті на роботу за укладеним трудовим договором в установу на посади працівниць, які перебувають у відпустках для догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку. Чи може адміністрація звільнити цих жінок після закінчення їх строкових трудових договорів з роботи без подальшого працевлаштування?

Статтею 184 КЗпП України гарантується недопущення звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (далі — власник) певних категорій жінок, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації (далі — підприємство), коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. До таких категорій належать:

• вагітні жінки;
• жінки, які мають дітей віком до трьох років;
• жінки, які мають дітей віком до шести років (у разі якщо дитина потребує домашнього догляду — на час відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку);
• одинокі матері за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.

Гарантії, встановлені статтею 184 КЗпП, поширюються відповідно до статті 186-1 КЗпП також на:

• батьків, які виховують дитину без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
• опікунів (піклувальників).

Звільнення за пунктом 2 статті 36 КЗпП у зв’язку із закінченням строку трудового договору не належить до звільнення з ініціативи власника, тобто звільнення осіб, які належать до згаданих вище категорій, на цій підставі допускається. Однак відповідно до статті 184 КЗпП у випадках їх звільнення у зв’язку із закінченням строку трудового договору здійснюється обов’язкове їх працевлаштування. На період працевлаштування за такими особами зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців із дня закінчення строкового трудового договору.

Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 не може бути визнано, що власник виконав обов’язок по працевлаштуванню, якщо працівниці не була надана на тому ж або на іншому підприємстві інша робота або запропонована робота, від якої вона відмовилась з поважних причин (наприклад, за станом здоров’я).

Отже, звільнення за пунктом 2 статті 36 КЗпП особи, на яку поширюються гарантії, встановлені статтями 184 та 186-1 КЗпП, допускається лише у випадку письмової відмови цієї особи від запропонованої їй роботи без поважних причин. В іншому разі власник зобов’язаний працевлаштувати її на тому ж або іншому підприємстві.

Гарантії, встановлені статтями 184 та 186-1 КЗпП поширюються на одиноких матерів, які мають дитину до чотирнадцяти років, та на одиноких матерів, які мають дитину-інваліда. Разом з тим ці гарантії не поширюються на одиноких матерів, які мають дитину, якій вже виповнилося чотирнадцять років, та матерів, які мають дитину-інваліда, але не є одинокими.

Джерело: http://km.dsp.gov.ua/index.php?newsid...