Харчування медичних працівників

У разі постачання послуг з харчування громадян закладами охорони здоров’я, зокрема на базі їх блоків харчування, або підприємствами громадського харчування, з якими закладом охорони здоров’я укладено відповідний договір, режим звільнення від оподаткування ПДВ, визначений пп. «г» пп. 197.1.7 ст. 197 ПКУ, застосовується до тієї частини послуг з харчування, що надається в межах норм харчування, встановлених постановою № 818.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 26.06.2020 р. № 2560/6/99-00-05-06-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо можливості звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг з харчування медичним працівникам за рахунок бюджетного фінансування та керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, між платником та обласною клінічною лікарнею укладено договір про надання таким платником послуг з харчування медичних працівників у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділами І, V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктом «г» підпункту 197.1.7 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання послуг з харчування громадян у закладах охорони здоров’я.

Порядок надання таких послуг затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2012 року № 818 «Про затвердження Порядку надання послуг з харчування громадян у закладах охорони здоров'я, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість» (далі - постанова № 818).

Відповідно до постанови № 818 з метою звільнення від оподаткування ПДВ послуги з харчування громадян повинні надаватися:

• безпосередньо закладами охорони здоров'я, зокрема на базі їх блоків харчування, або підприємствами громадського харчування, з якими такі заклади уклали договір (пункт 2 постанови № 818);
• у закладах охорони здоров'я державної та комунальної форми власності у процесі надання медичної допомоги за рахунок бюджетного фінансування в межах коштів, передбачених кошторисами на утримання таких закладів (пункт 6 постанови № 818), а також у складі платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров я, зазначених у розділі 1 переліку платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 № 1138;
• у складі послуг з охорони здоров'я у приватних закладах охорони здоров'я (пункт 3 постанови № 818);
• у межах затверджених норм харчування в грамах, а у випадках, якщо таких норм не встановлено, - у межах визначеної грошової норми витрат на харчування (пункт 4 постанови № 818).

Таким чином, у разі постачання послуг з харчування громадян закладами охорони здоров’я, зокрема, на базі їх блоків харчування, або підприємствами громадського харчування, з якими закладом охорони здоров’я укладено відповідний договір, режим звільнення від оподаткування податком на додану вартість, визначений підпунктом «г» підпункту 197.1.7 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ, застосовується до тієї частини послуг з харчування, що надається в межах норм харчування, встановлених постановою № 818.

Операції з постачання послуг з харчування медичних працівників відповідно до підпункту «г» підпункту 197.1.7 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ, у тому числі за рахунок бюджетного фінансування, не звільняються від оподаткування ПДВ.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які визначені ПКУ.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 розділу II ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не Підтверджених документами, що визначені пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПКУ.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу II ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.